Хва Чен

 Замальовка про уривок з життя Хва Чена коли він тільки став демоном і створив першу вдалу статую його високості.

Хва Чен обіцяє побудувати храм його Високості.

Сє Ляню не важко, йому просто нестерпно. Він тримається за слово «стабільність», виправдовується «у мене все гаразд» та грає у напрочуд цікаву гру про роботів. 

Він не може забути ці червоні троянди.

Сянь Ле. Його розбитий скарб, наново зітканий із болю, страждання та принижень. Колись він з повагою та шаною відносився до Володаря, схиляв голову, захоплювався зброєю і дарував свою чудову усмішку.

Того вечора вони повертаються до квартири Фен Сіня, і Му Цін навіть не встигає зняти пальто чи взуття, коли Фен Сінь тягне його за руку, щоб він пішов за ним на кухню. Фен Сінь високий, але йому доводиться ставати навшпиньки, щоб відкрити одну з вищих шаф і витягнути щось із полиці…

Тепер він готовий сотні разів розкидатися в небі ясним маревом власної тіні й сріблястим відблиском метеликів, поки рука Його Високости тримає його, а очі виблискують щирим зацікавленням таємничою постаттю послідовника – тепер Володарем Привидів, чия душа навіки належить Богові.

— А-Ян, твої балачки одного дня точно зведуть всіх нас в могилу!

— Ха-ха, Му Цін, якби все справді було так погано, то ми загинули б ще вісімсот років тому, ха-ха!

— О, Небеса! Я так більше не можу! Ваше Високосте, скажи їй щось! Хай замовкне!

Хва Чен — талановитий молодий тату-майстер, який несподівано зустрічає примарно знайомого хлопця, але поки не знає, що ця зустріч потягне за собою всі старанно заховані скелети з шафи. Тепер йому час зазирнути в себе і визнати те, хто він такий насправді.

Ротично-романтичні мрії на тлі вересових пусток та чорного моря.

Хе Сюань повертається в свій минулий дім. Хва Чен залишається поряд.