Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Час линув, мов повноводна ріка. Дні змінялися ночами, ранки пролітали митями, щоб знову стати днями, наповненими тренуваннями, репетиціями, записами, інтерв’ю. Коло за колом, сплітаючись у невпинну череду в якій важко було виокремити щось конкретне. Робота, робота, робота. До сьомого поту. До повного виснаження. І знову по колу…
На останньому виступі Королівства у них не склалося. Вони виконували пісню іншого гурту, вокально дуже потужну та складну. Чонін перехвилювався і зірвав голос. Решта учасників намагалися підтримати та розрадити свого макне, але хлопчина не міг знайти собі місця через цю прикрість. Адже вони втратили своє лідерство у рейтингу. Ай Ен не міг стримати сліз. Поверталися до гуртожитку в мовчанні. Сил не було. Додалося ще і те, що на гурт тиснули з приводу ситуації з Хваном. Після ефіру SKZ CODE, на якому був присутній Хьонджи, критика в адресу гурту та адміністрації JYP Intertaiment полилася невпинними потоками. Ідея Чана зазнала фіаско. Фанати обурювалися, як взагалі йому дозволили прийти на ефір! Керівництво компанії відмовчувалося. Фелікс завчено посміхався на людях, але при першій ліпшій нагоді намагався закритися у себе в кімнаті. У Хана почастішали напади тривожності. Лідер фактично жив на студії. Решта мемберів намагалися займатися своїми справами у звичному ритмі, але відчуття смутку оселилося в їх апартаментах і ніяк не хотіло йти геть.
***
День нового завдання в шоу припав на вікенд. На перший погляд задача була не такою вже і складною – колаборація гуртів, спільні виступи танцюристів, вокалістів та реперів. Але співпрацювати потрібно із людьми, яких ти по суті не знаєш. І зробити номер таким чином, щоб сильні сторони учасників показати, проте нікого не виділити більше за іншого, але не образити, дати можливість всім однаково розкритися. А Бан Чана гризло ще і те, щоб його дітиська нічого знову не утнули. Боявся він за них, певно, більше ніж за себе. Хоча слабка ланка (тобто Фелікс) наразі ніяких проблем не створював. Якщо і були вилазки у місто, то лише із Чанбіном або Синміном, по морозиво і назад. І в гуртожитку за ним порушень правил не помічалося. Але… Ангельська зовнішність їх сонечка, як вже не раз бувало, зовсім не гарантувала відповідної поведінки. І чим чемніше поводив себе Йонбок, тим чомусь більше нервував лідер.
***
Йонбок, Мінхо та Чонін разом з хлопцями з ATEEZ та Сін Тон Кином почали тренування на наступний день. Лі Ноу спочатку був нашорошений, як кіт на чужій території. Сторожко оглядався по сторонах. Плечі нервово підняті. Тільки ще шипіти не почав. Але, на диво, атмосфера була дружньою, хлопці швидко знайшли спільну мову. Попали, як то кажуть на хвилю. Концепт виступу розробили за якихось пів дня, тому уже до вечора репетиції йшли повним ходом. Тут було все, що так подобається публіці – візуал, музика, складна хореографія, трюки.
Вони відпрацьовували стрибок Фелікса. Видовище мало бути дуже ефектним. Хлопцеві треба було з розгону стрибнути на досить велику відстань та приземлитися на Уйона, який напівлежав на тілах інших танцюристів. Мінхо спостерігав за спробами Йонбока із погано скритою тривогою. Хоча той викладався на репетиціях по повній, обдурити Лі Ноу цим було важко. От і зараз, старший товариш бачив, що хлопчина почувається явно не в своїй тарілці. Він нервує. Його видавали рухи, несвідоме стискання рук у кулаки,покусування краєчка нижньої губи.
- І, раз, два, три, - Фелікса розкачують на руках та кидають через тренувальну залу. Він вистрибує вперед, та тіло в останній момент ніби скручує судомою. Хлопець незграбно падає.
Тяжке дихання. Сипіння. Невдоволене хмикання хореографа та хлопців танцюристів. Йонбок підіймається з підлоги. Він забив коліно. Але мовчить. Просто відходить в сторону, накульгуючи. Усі розсипаються по периметру приміщення, поки є можливість перепочинку. Хтось п’є воду. Хтось просто сидить на паркеті.
Фелікс з насунутою на очі панамою, рішуче прямує в коридор, низько схиливши голову. Мінхо проводжає його напруженим поглядом, ловить за руку Чоніна, який сіпається, пориваючись піти назирці.
- Залиш його, - говорить ледь чутно.
Лі Ноу теж нервує, але постійно контролювати Лікса – не вихід. Так він зірветься ще швидше. А цього зараз нікому не потрібно. Тому, нехай побуде сам, видихне, заспокоїться.
У вбиральні тихо та пусто. Вже досить пізно. Більша частина трейні та учасників інших гуртів розійшлися. Фелікс стоїть біля умивальників, розглядаючи своє відображення в дзеркалі. Його волосся мокре, руки ледь помітно тремтять.
Хтось заходить до приміщення. Йонбок поспіхом обертається, йому неприємно опинятися до незнайомця спиною. Перед ним Уйон. Він усміхається, але увесь його вигляд видає ніяковість.
- Привіт…
- Привіт, - відповідає Йонбок і намагається прошмигнути повз мембера, щоб вийти до коридору. Але той робить крок назустріч, перекриваючи йому шлях.
- Ем… я хотів поговорити. Наодинці. Ти не проти? – Уйон в бейсболці, яка кидає тінь на його обличчя. Тому чітко видимими є лише кінчик носа та гарно окреслені губи.
- Ні… - голос Лікса тихий та ледь чутний.
- Ти… Ти, взагалі як? – хлопець стоїть на місці, його руки вільно опущені вздовж тіла. Він не намагається підійти до Фелікса ближче, але спостерігає за кожним його порухом.
- Норм, - Йонбок, натомість обхоплює сам себе руками, потирає шкіру на біцепсі маленькою долонькою. Йому незручно та лячно. В голові вигулькують події тої ночі, коли його ледь не зґвалтували на задньому подвір’ї пабу. Він сіпається від тихого, вкрадливого голосу мембера ATEEZ, як від удару батогом.
- Я… Я хотів сказати, що… бачу… Тобі важко працювати зі мною. Скажи чому? – Чон торкається пальцем свого носа.
- Ні… не важко, - Фелікс повертається боком до співрозмовника, намагаючись відсунутись якомога далі.
- Ти нервуєш, – Уйон робить крок уперед.
Йонбок лише хитає головою. Йому важко говорити. Горло враз пересохло. Язик прилип до піднебіння. І повітря бракне. В очах туман. Він кліпає, розуміючи, що не може втримати непроханих сліз.
- Ей… я не хотів… тебе образити, - Уйон зупиняється, хитає головою, - Просто… подумав… може…
Фелікс шморгає носом. Робить декілька глибоких вдихів, підіймає обличчі вгору, щоб не дати солоній волозі потекти по щоках.
- Все норм, – його голос звучить несподівано глибоко, розтікаючись по приміщенню вбиральні чаруючим оксамитовим тембром.
- Ох…нічого сссобі! - очі Уйона зблискують захватом, цього не може скрити навіть тінь від козирка бейсболки.
- Що? – не розуміє Фелікс, а від нервовості голос стає ще нижчим.
- Твій голос… - хлопець робить жести руками біля свого горла, ніби пантоміму показує, – Він і справді у тебе таааакий…
- Різний. Низький. Сексуальний, - говорить Йонбок змінюючи тональність на кожному слові.
- Так…
- Ну, трохи є, - Фелікс несміливо посміхається, здвигнувши плечима. Напруга трохи спадає. – Ти про це хотів поговорити наодинці?
- Ні. Про… нашу взаємодію, – Уйон теж жвавішає. Цей хлопчина йому все більше подобається. Навіть попри його нашорошеність, якусь невпевненість, холодність та відстороненість, в ньому відчувається пристрасний темперамент. А в цьому Чон розбирається дуже добре.
- Тааак, - Фелікс нахиляє голову на бік.
- Наш трюк. Ти… ніби боїшся чогось…
Мовчанка затягується погрожуючи перерости у неприємну ніяковість. Але жоден не наважується її порушити. Вони стоять один навпроти одного, мов дві тварини, що опинилися на вузькій стежині, не розуміючи хто перед ними – друг чи ворог.
- Фелікс, - нарешті Уйон робить декілька кроків, скорочуючи відстань, простягає руку, але так і не наважується доторкнутися до хлопця, - Ти впораєшся. Я тебе впіймаю, обіцяю. Чуєш. ТИ МОЖЕШ МЕНІ ДОВІРЯТИ.
Йонбок завмирає, не в стані нічого відповісти. Ці слова, такі прості та щирі, підіймають в середині нього вир почуттів, штовхають у спогади іншого дня, це завдає болю, проте з’являється іще щось. Лікс не може підібрати цьому новому відчуттю визначення, але воно приємне, тихе і сповнене спокою. Уйон посміхається йому, тепло, з ніжністю. Киває, і не чекаючи відповіді, йде геть.
***
- І раз, два, три! – хлопці розкачують Фелікса на руках, він тримається за їх плечі, сильно відштовхується. Стрибок! Його тіло ніби вистрілює розпрямленою пружиною уперед, долаючи відстань тренувальної зали, в напрямку фігури, на спинах танцюристів. Доторк, сильні долоні обхоплюють його торс, ступні Фелікса торкаються стегон хлопця. В останній момент він зісковзує, але не падає, опиняючись у теплих обіймах Уйона. Видихає йому в шию. Чує тихе: «Ти молодець!» у себе над вухом. Посміхається, сильніше обхоплюючи стегнами його боки. Зістрибує на підлогу, і дивлячись в обличчя Чона говорить твердо:
- Ще раз.
Знову стрибок. Ідеальне приземлення. Уйон тримає його міцно. А Фелікс на радостях, під схвальні крики решти, обіймає мембера, притуляючись до нього всім тілом.
- У нас все вийшло!
***
Деталі виступів вони не обговорюють з іншими учасниками своїх гуртів. Це умови шоу. Хоча вони і далися їм не просто. Бан Чан декілька разів намагався випитати про номер у Мінхо. Але той, як хитрий кіт, лише мружився та загадково посміхався. Чонін теж грав у мовчанку. Лідер нервував, але вирішив відступитися. Єдине, що сказав йому Лі Ноу – у них все добре. У всіх все добре. (Що означало – Йонбок у порядку, він працює, проблем немає). Та Кріс і сам бачив, що Фелікс став жвавішим, більше часу проводив з іншими хлопцями. Їв хоч і не багато, але регулярно. Ранкові посиденьки на спільній кухні стали ще одним ритуалом. В якому їх сонечко приймав активну участь.
***
В день виступу вони всі були у піднесеному настрої. Хан бурмотів собі під носа слова репу. Мінхо неспішно пив каву, м’яко пестячи волосся Джисона. Фелікс із задоволеною міною поглинав вже другий банан.
На шоу їхали в одному авто. Сонце зблискувало в розривах низьких сірих хмар. Було прохолодно, але в повітрі вже відчувався подих весни. Зібрані. Зосереджені. Вони обмінювалися короткими хитрими поглядами. Кожен був схвильований. Але це була та особлива піднесена нервовість, яку так приємно відчувати перед виступом. Сьогодні їх чекало стільки сюрпризів!
***
Номер танцюристів гуртів Stray Kids, BTOB та ATEEZ розпочався. Тяжкі баси ритму. Граційні рухи. Тінями ковзали фігури. По сцені рухалися чи то вовки, чи то перевертні. Від їх танцю перехоплювало подих. А коли Лікс, розбігшись по пандусу, раптом стрибнув у порожнечу, Бан Чан скрикнув від несподіванки та переживання. Та його малий пружно приземлився на стегна Уйона, різко викинув руку до гори, ніби кігтисту лапу. Холодний погляд очей, хижий вишкір рота. Здається, що зараз почується загрозливий рик великого та небезпечного звіра – моя здобич, не лізь! І мембер ATEEZ розпластаний під ним, з відкинутою назад головою, виглядав жертвою навіть занадто переконливо.
Фелікс легко зіскочив униз. Плавно пірнув убік. Звідки і взялися раптом впевненість, потужність та сила. Він жив своєю роллю. Дихав нею. Забуваючи про все на світі. Лише музика, ритм, рухи. Більше нічого не існує. Тільки він та сцена.
Фінальні акорди. Камера бере крупний план почергово показуючи обличчя кожного учасника. Зупинка в моменті. Скульптурна група. Досконалі. До болю прекрасні. Справжні айдоли. Ті, на кого дивляться із обожнюванням, затамувавши подих. Номер викликав захват у всіх без винятку. Несподівана концепція, сміливі рішення в хореографії, цікаві костюми. Бан Чан втратив дар мови. Так, сюрприз його хлопцям вдався! Він вже і думати забув про те, що був невдоволений тим, що Лі Ноу не видав йому їх секрет.
Але Мінхо промовчав не лише про номер та його родзинку зі стрибком. Він вирішив не розповідати своєму лідеру і про відносити між Уйоном та Феіксом. Їх взаємодія вийшла за рамки робочого спілкування. Ці двоє випромінювали такі флюїди, що не помітити цього міг тільки цілковитий телепень. От і після завершення виступу, Уйон підхопив Фелікса на руки, а той обійняв його з теплотою, ніби молодший брат після довгої розлуки зі старшим. Мембер ATEEZ посміхаючись, закружляв по сцені із своєю ношею на руках. Мінхо теж усміхнувся, дивлячись на метаморфозу Лікса. Їх сонячний хлопчик ніби відтанув, розквіт, як перші весняні квіти після холодної затяжної зими. Його очі світилися справжньою радістю, якої не було так давно…