9: Це не випадковість.

Я відсторонився та поглянув йому в очі. Вони були такі темні та хмільні. Можливо, він став п’яним від мене? Це так передається? Він дивився на мене з бажанням, а його руки все ще були на торсі.

- Мінхо, нам потрібно.. Що ти.. - він зараз точно не збирався слухать промов. Він притулився до мого вуха. Я чув, як тяжко він дихає.

- Джі.. Я хочу тебе..- губи торкнулись шиї, а він притягнув мене ще ближче, за сідниці. В мене мурашки пішли по шкірі від цих слів. Я також неймовірно хотів його, але..

- Хо, ми на вулиці.. - тяжко видихаючи, сказав я. Він так сильно тримав мене, але був таких ніжним..

Він ніяк не відреагував на ці слова, лиш припідняв голову, щоб потім підштовхнути мене в провулок, який був поряд. Чорт, він же не хоче прям тут..? Ми не можемо.. Але як тільки він прижав мене до кам’яної стіни якоїсь будівлі, де місця вистачало тільки нам двом, мені стало байдуже.

Він знову прилип до моїх губ, а я лиш поглиблював поцілунок. Я також хотів його. Акторам треба і такий досвід, правда? На темній вулиці, де неподалік знаходиться наш спільний університет і вечірка ще не закінчилась, займатись сексом. В фільмах так все і відбувається, правда ж?.. Я почав роздягати його. Піджак полетів перший, за чим я відсторонився від поцілунку, щоб розтібнути гудзики. Я не міг нормально сфокусуватися на них, бо був під прицілом його очей. Він посміхнувся.

- Джісоні, - він різко повернув мене задом до нього, - хіба так не буде легше? - притуляючись, прошепотів він. А чорт з ним. Стоячи задом, він почав розстібувати мої штани, вжимаючись так, що я відчув, який він твердий, і почав боятись, чи я взагалі витримаю цю ніч. Він знову почав цілувати шию, приспускаючи штани, та через труси торкаючись та погладжуючи мій член. Я важко видихнув. До речі, це перший раз, коли мене торкались чужі руки. В мене ще не було першого разу, але я подумаю про це на тверезу голову. Я занадто збуджений та п’яний, щоб розуміти, що я роблю.

Мінхо, блукав язиком по шиї, знімаючи останній елемент одягу на своєю шляху. Тепер я був у його владі. Обхвативши рукою мій орган, він почав водити рукою туди сюди.. Вперед, назад.

- Мінхо.. - видихнув я, - це в мене вперше.. - чорт, чужі руки відчуваються по іншому. Це набагато приємніше, ніж самому дрочити в душі. А може так приємно, бо це саме його руки?

- Хм.. - хмикнув він, одразу прискорюючи темп рухів. - Я буду першим і останнім в твоєму житті, запам’ятай, - повернувши мене передом, сказав він, посміхнувся, а потім поцілував, продовжуючи дрочити. Я застогнав йому в рота, а потім почув звук його ширінки. Я був весь в очікуванні. Моя хмільна голова продумала найгрязніший сценарій того, як він нагне мене зараз, і крики задоволення почують студенти, які тільки починають розходитись, а потім він кончить мені в рот. Я хочу саме так.

Коли він вивільнив свій член, я відірвався, щоб глянути. Я хотів побачити. Ну ніхуя собі, хоча цей хуй якраз дістанеться мені.

- Розслабся, - звучало як наказ, і мені це сподобалось. Його пальчики пройшлись по сідницях, опускаючись нижче. Я розвернувся, щоб було зручніше. Зараз це відбудеться, о боже.

- Аа.. - проскавчав я, як тільки його пальчик все ж віднайшов місце в моїй дупці. Він повільно пройшов вперед, від чого я смикнувся, бо все ж було не приємно, але я прогнувся, щоб було зручніше. Він що, носить з собою змазку? В мене з’явились до нього запитання.
Я знову простогнав, коли увійшов другий палець.

- Джісоні, тобі подобається? - ложачи вільну руку мені на спину, запитує він. Я відчував його посмішку.

Біль та неприємність пройшли, коли він просунув їх глибше.

- Так.. - насаджуючись на них, простогнав я.

- Добре, - відповів він, пришвидшуючи темп. Глухі стогони проносились вулицею, на якій деколи виднілися тіні людей. Але ніхто близько не підходив, або вони були глухі, якщо не чули, або просто не хотіли ламати собі психіку. Мене зводило це з розуму. Розуміння того, що хтось це побачить, відчуття його пальців всередині, та дотики його членом моїх стегон. Я вже хотів відчути його. Якщо від пальців такі відчуття, то що ж буде коли..

Мінхо неначе прочитав мої думки. Він вийняв пальці, з супроводом мого видиху. Стало так порожньо. Він негайно розвернув мене, одягнув презерватив та підхватив на руки, поширше розставляючи мої ноги. Він ще й презервативи з собою носить? Вжавшись в стіну для опори, я нащупав його член, і без роздумів направив його на заміну пальцям. Мінхо запрокинув голову, закриваючи очі. Вузько. Я прилинув до його шиї, від чого він ще голосніше видихнув.

- Джісон.. Ти знаєш.. - з затримками говорив він, - це не випадковість, - після цих слів він став рухатись, перехватуючи мої губи своїми. Так ніжно. Поцілунок, як і рухи були повільними. Саме зараз моє серце забилось так, як ніколи не билось раніше. Його руки на моїй талії, так сильно та привласнююче зжимали її. Я прикусив його губу, він чого він ахнув і прискорився. Він вдавлював мене в стіну, роблячи поцілунок пристрасніше.

Я був на межі. Мої шалені прижки дали про це знати Мінхо. Але у нього був інший план.

Він поставив мене на землю і миттю опустився навприсядки. Облизнув голівку. Ще одне нове відчуття в скарбничку. Я не витримав, і взявши його за голову, і почав трахати його рот. Він не заперечував, тому просто обхопив мої стегна, і покірно чекав.

- Я…Я все.. - хотів відсторонитися від нього, але він навпаки взяв ще глибше, і я кінчив йому в рот. Яке божественне відчуття. Я виснажено обперся об стіну. А Мінхо піднявшись, облизнувся.

- Мм.. - простогнав він, ковтаючи сперму, після чого одразу накинувшись на мої губи, поклав мою руку собі на член. Поцілунок зі смаком мене. Я швиденько зрозумів, що він від мене хотів, і з останніх сил став дрочити. Через декілька хвилин він відсторонився, зробив декілька швидких вдихів. Закинувши голову, простогнав, і вилився мені на руку.

І тільки після останнього, ніжного поцілунку, я зрозумів, що ми тільки що зробили. Помилку. Дуже приємну помилку.

*****

Я прокинувся з болем в голові. Що вчора було взагалі? Першим, що я побачив перед собою, було ліжко, не моє. Це було ліжко внизу, а не зверху. Ну дійсно, як би я заліз на нього, якщо я нічого не пам’ятаю? Повернувши голову, я побачив сплячого сусіда. В голові проскочили спогади, а мене кинуло в холодний піт. Я тихо встав, щоб, не приведи Господь, не розбудити Хо. Він переодягнув мене? Я був в футболці, а не в тому забрудненому спермою костюмі. Я не повинен був пити, не повинен! Переодягнувшись в перші речі, які потрапили до рук, я вискочив з кімнати. Котра зараз година взагалі? Дев’ята? Я зовсім забув, що треба йти до універу. Не знаю, куди я направлявся до цього, але зараз я біжу на другу пару. Недобре з першого дня запізнюватись, але… Те що відбулось вчора.. Це достатньо поважна причина? Блять, що мені тепер робити? Як мені тепер знаходитись поряд з Мінхо?? Чим я думав взагалі? Я схопився за голову. Начебто голова на плечах, а не пеніс, тоді як це, бляха, пояснити. Перед очима спливали догадки, як ми виглядали зі сторони. Я видихнув, прижмуривши очі, і пришвидшив ходу, щоб не дати собі можливість думати. Хоча що це я, вона й так не думає!

Забігши до універу, я потрапив у натовп. Чорт, я ж не знаю куди йти, екскурсію мені так ніхто й не провів.. Зате як ми використали цей час… Дебіли. Дебіли. Дебіли.

- Джісон! - голос йшов звідкись з боку, повернувшись, я побачив Синміна. Він був з Джійон та Чоніном. - Привіт. - підійшовши, він привітався, і протягнув руку, щоб я потиснув.

- Привіт! - привітався я, посміхаючись та простягаючи руку у відповідь.

- Де ти був? У нас була година з куратором, - привернула до себе увагу дівчина. - І цей, ти Мінхо не бачив? - запитала вона, оглядаючись.

Чорт, ну і нахріна він тобі зараз? Хочу під землю провалитись.

- Не бачив. - буркнув я, а в мене перед очима пролетів весь вчорашній вечір. Ага, не бачив. Ще й як бачив, і його обкусану червону шию з ранку бачив. Як тільки у мене це вийшло? А чи в порядку моя шия? Я в дзеркало ще не заглядав сьогодні..

- Ви ж в одній кімнаті жив… - не встигла вона договорити, як її перебив Чонін.

- Годі, пішли, скоро нова пара - він розвернув дівчину та повів вперед. Обертаючись, підморгнув мені.

- Все гаразд? - ложачи руку на плече, запитав Синмін. Ох.. Ні.. Не гаразд взагалі..

- Ти випадково не знаєш, де тут вбиральня? - тільки й вистачило сил запитати.

Він кивнув, та приобіймаючи мене за плечі, повів мене в невідомому напрямку.

- Не хочеш поділитись? - запитав він мене після того, як я підскочив, побачивши в дзеркалі червоні, а де і сині плями на шиї. Він спочатку думав, що я знаю про їх існування, а після такої реакції зробив для себе інакші висновки.

- Я.. Я не знаю.. - закривши обличчя руками, відповів я. Очі почали щиміти, а всередині пекло від образи на себе. Я присів, обпершись на стіну. Солоні крапельки падали на підлогу. Паршиво.

- Соні.. - присів поряд. - Розкажи мені, що сталось? Це ж не було проти твоєї волі? - він відкинув руки з мого лиця, щоб глянути мені у вічі. О, Синміні, знав би ти, що я караю себе якраз за те, що я був згоден на все в той вечір.

На екрані телефону засвітився контакт «Мінхоша». Я заплакав ще більше. Ну чому, чому з ним. Це був мій перший раз. В провулку. З Мінхо. Як мені далі бути?

Хлопець побачив мою реакцію на дзвінок, і дещо для себе зрозумів. А потім потягнувся до портфелю, щоб дістати тональний крем.

- Тримай, - простягнувши мені тюбик. - Заметемо сліди. - посміхнувшись сказав він, - але спочатку вмийся.

Цей хлопець такий приємний. Його рухи обережні, а голос заспокоює. Він дійсно хотів мені допомогти. Я йому все розказав. Його очі розширились тільки тоді, коли я сказав, що це було на вулиці, а все раніше сказане до цього, неначе здавалось йому буденністю.

- Він скривдив тебе? - після хвилини роздумів запитав хлопець.

- Ні.

- Це було проти твоєї волі? - дістаючи звідкілясь рушник, протягує мені.

- Ні.

- Тобі сподобались?

Я застиг. Мені це справді сподобалось, але це не правильно. Це повинно було не так відбутись. Це взагалі не повинно було відбутись.

- Так, - тихо відповів я, від чого мої очі знову почали блищати.

- Чшш, куди, тільки що замазали тобі лице, не можна плакати. - піднімаючи мою голову за щоки, сказав він. - Чого ти плачеш? Нічого страшного в цьому немає, якщо вам це обом сподобалось і все було зі згодою. Не плач. Ти вже дорослий хлопчик. Головне, використовувати захист. - він говорив впевнено.

- Але що мені тепер роботи.. - намагаючись стримати сльозу, запитав я, але це скоріш звучало як риторичне запитання. На нього відповідь я мав знайти сам.

- Просто поговоріть. Проясніть стосунки, - він посміхнувся, - і нічого не бійся, дурнику. В позитивному досвіді немає нічого поганого, запам’ятай. - він на секунду торкнувся носика. - А тепер ходімо, пара, - так само обіймаючи мене за плечі ми покинули вбиральню. Сподіваюсь, нас ніхто не чув.

Я був вдячний Синміну. Він мене трішки заспокоїв. Можливо дійсно треба просто прийняти це? Аж було і було. Але з Мінхо всеодно прийдеться обговорити це. Мене від одної думки про цю розмову трусить. Він же також робив це суто через бажання, правда ж? Ми ж зможемо залишитись друзями після цього, чи не так?

На парах було досить нудно, більше всього я чекав практики. Тільки від неї я бачив хоч якусь користь. Куратор відчитав мене з награною посмішкою крізь зуби. Я так і відчував, як він хотів облити мене брудом, але стримувався з останніх сил, щоб я з першого ж дня не відрахувався. Я всю пару сидів поряд з Синміном і Чоніном, Джійон була десь позаду з дівчатами. Слава Богу, годинної розмови про Мінхо я б не витримав. Всю пару Синмін тримав мене за руку під партою, посилаючи всі можливі німі слова підтримки та підбадьорення. Він дійсно хороший.

****

- Що хочеш з’їсти? - запитав Мінні на великій перерві, коли ми прямували до буфету.

- Не знаю що, але я до чортиків голодний, - засміявся я. З Синміном було легко та комфортно з перших секунд знайомства. Я радий, що зустрів його.

- По булочці? - підморгнув він мені.

- По булочці, - підморгнув йому у відповідь.

- Джі!! - звідкись пролунало моє ім’я. Захеканий Мінхо показався десь в кінці коридору. Всі повернулись на нього, а потім, коли той підбіг, погляди були й на мені.

Боже, ну чому саме зараз? Я не готовий говорити, мій шлунок, зав’язаний в вузол, планував напертись до смерті булочками.

- Давай пізніше поговоримо, - видавив з себе я, тягнучи Синміна вперед, хоча я не знав, де знаходиться буфет.

- Прошу, давай поговоримо, - Хо торкнувся мого плеча.

- Не зараз! - крикнув я, від чого той здригнувся, та опустив руку. Він залишився дивитись нам в спини. Я відчував, що тільки-но задів його. В його очах був біль.