Повернутись до головної сторінки фанфіку: Фоличне радіоконструювання

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Анотація

Що ж, я знаю що Лютик це неправильний переклад. Bittercup це як «гірка чаша» і як отруйна рослина жовтець (яскір або болотне зілля). Готова до пропозицій змінити ім’я на кращий за звучанням варіант нашого перекладу.

Повний текст

- Чорт забирай тебе, Лютик! Де мої шкарпетки?!

- Заспокойся, Сотка, я ж їх просто позичила. Ти ж не хочеш, щоб така чудова дама, як я, померла від холоду?

- На тобі вже три пари шкарпеток, і дві з них - мої!

- Сотка, ну я ж кажу, мені холодно… ААААУЧ!!!

Здоровий круглий годинник, який варто було давно самотужки зняти й викинути якомога далі, нарешті не витримав такої знущальної страти через повішання на кволому іржавому гвоздику, і обірвався просто на голову практично єдиному готу Столичної Пустки.

Сто Перша ґелґоче так, що падає на карачки, хапаючись однією рукою за живіт. Лютик посилено розтирає забиту голову і злісно штовхає годинник, що зважився на горде самознищення.

- Прокляття, - шипить вона, - це все через тебе, бачиш?! Якби не негативна енергетика, яку ти мені так старанно посилала, моя бідолашна голівонька була б ціла! Тепер я стікаю кров’ю…

- Не перебільшуй, - все ще посміюється Сто Перша. - Раз так болить, є два надійні способи зменшити твої страждання. Обирай: морожена білчатина чи поцілуночок?

Лютик серйозно замислюється. Білчатина лежить уже п’ятий рік, і попри повне перетворення на крижану брилу, серед холодних глибин можна розгледіти цивілізацію нових бактерій. Ще й запах відчувається, нехай тільки й Лютику, адже в неї напевно нюх кращий, ніж у всіх інших людей.

- Поцілуночок усе ж краще, - приречено бурмоче гот.

Сто Перша несподівано для себе тихо охає, здивовано так, типу як незручно, я жартувала, а вона погодилася, а я і не проти була, оце таааак…

- Але не думай, що це лікування обійдеться просто так, - повчально задирає палець Сто Перша.

- Та ти що.

- Атож. Шкарпетки віддаси. Усі. І ті чотирнадцять пар, що на дні скрині за диваном на третьому поверсі будинку Міллера Голдмена теж.

- Шо… Звідки ти дізналася?!

- Місяць направив мене.

- Дуже смішно. Не віддам, мені потрібен обігрів.

- У тебе є свої!

- Вони не такі!

Засперечавшись до ситого почуття з’їденої полуничної аскорбінки, Сто Перша і Лютик сіли за перервану першою леді справу - перебирання книжкової полиці.

- То ти вгамуєш мій біль чи мені чекати другого апокаліпсису?

Сто Перша щось мугикнула, плавно піднялася зі щойно насидженого місця, зробила крок до Лютика, низько нахилилася і зазирнула дівчині в очі.

- О, Джульєтто, ти впевнена в цьому?

- Зараз доведеш до білчатини, запевняю.

Сто Перша знову весело гиготнула, м’яко обхопила долонями голову подруги та голосно чмокнула ту куди припаде.

Вмостившись тепер поруч, Сто Перша взяла найближчу до Лютика книжку, як ні в чому не бувало переглядаючи зотлілі сторінки.

- Е, - багатослівно сказала Лютик, штовхаючи подругу в плече. - Сотка, і це все?

- А що ще треба?

- А слова кохання й обіцянка почитати казку?

- Ох, маленьке ти моє малятко малесеньке, як я могла про таке забути…

- Сотка, ну ти…

- Шкарпетки, Лютик, шкарпетки. За них я буду тобі торочити тепер, поки не віддаси все-все-все.

- Сотка!..

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне