Повернутись до головної сторінки фанфіку: Фоличне радіоконструювання

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

 

Вона звичайна дівчина, а він звичайний гуль.

Вона зазвичай рятує кого попало, а він її прикриває.

Вона по-звичайному рятує світ, а точніше, воду Пусток, а він набирає код за неї.

А потім починається спокійне життя. Або якось так мало б бути.

Нічогеньки розмріявся!

- Хароне, ти не бачив мій гребінець?

Сто Перша метушиться по хаті, відштовхує з дороги як зазвичай щось бурмочучого і трохи наляканого активністю господині Водсворта, перекидає на полицях книжки, пляшки з-під ядер-коли й пива, якісь планшети.

- Ні, - коротко відповідає гуль.

Дівчина приречено зітхає і зводить очі до стелі:

- Моє волосся скоро доведеться збрити під нуль, а імідж рейдера мені не подобається.

Харон знизує плечима, мовляв, що поробиш, таке життя. Якщо він стоятиме стовпом і далі, то того й гляди, образиться.

А коли Сто Перша ображалася, тоді її починав боятися не тільки робот Містер Помічник, а й сам булий військовий. Страшна сила тоді виривалася на світ Господній. Помилуй, Всевишній, кожного, хто попадеться цій жінці на очі в момент її «я засмучена».

- Знайшла!

Сто Перша радісно зістрибує з другого поверху на перший (безтурботно, вправно та звично, адже «сходинки - нудні», та й травма за всі випадки таких трюків була одна - всього лише вивих). Її русяве волосся має справді не найкращий вигляд - немите радіоактивною водою, змішаною з антирадином, близько двох тижнів, брудне, запорошене, і в деяких локонах є навіть цілі пластівці бувалих шпалер, і шматочки землі. Як у такому-то волоссі не завелася ціла зграя паразитів та ще загадка. Як і та, у який спосіб Сто Перша дає собі раду під час критичних днів. Ось питання, на яке ніколи не буде знайдено відповіді.

Бережи нас Атом.

- Любий, тобі не здається, що я виглядаю досить неохайно?

Харон не рухає жодним мускулом на пиці.

- Ні.

- Ну що ти такий стриманий завжди, - понуро тягне Сто Перша, і не втримавшись, обіймає гуля. Той відповідає взаємністю, вкладаючи руки на талію дівчини. На щастя, зріст у неї майже високий, і згинатися в три погибелі не треба. Однак, перспектива вткнутися у волосся залишком носа теж не найкраща, навіть якщо нюх давно пропав.

Харон намагається вище задерти голову.

- Харо-он, - солодко тягне дівчина і підіймає погляд на обличчя гуля. - Нічого не чекаєш від мене чи не хочеш?

Одна з її брів запитально вигинається, друга якимось дивом насупилася. Ох, тільки б не образилася, Святий Атом, не допусти цього.

- Чекаю і хочу, - поспішно відповідає гуль і подається під губи Сто Першої.

Вони звично цілуються, і Харон досі не розуміє, як виходять ситуації, де він почувається гулененависником, а свою кохану тим самим гулем.

Ну що за незвичайні думки?

- Не забудь гребінець, - каже Харон, стоячи у дверях.

- О, точно, дякую!

Сто Перша посміхається, і Харон думає що це найкраща звичайна річ, яку він готовий бачити завжди.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне