Дазай ненавидів роботу з документами. Після годин сидіння за столом з цими горами паперів боліло не тільки тіло, здавалося, що сама свідомість починала так само завивати хвилями болю. В очах завжди починало двоїтися через цей дрібний шрифт на білому фоні, який ввечері просто «виїдав» сітківки.
Осаму справді терпіти не міг паперову роботу ще з часів свого перебування в Портовій Мафії. Яких би висот ти не досяг, а якась доля документів у будь-якому випадку випадала на твої плечі. І кажучи саме про них: Накахара точно вмів чаклувати над виснаженими м’язами.
Рене завжди ненавиділа засідання ради: вони були нудними, задушливими, одноманітними, наповненими надто великою кількістю тестостерону, щоб бути продуктивними.
Казка, стара як світ. Елісон - принцеса, Рене - придворна - хай почнеться туга.
Це історія вигаданого кохання, де ліричний герой проживає кожен вечір після пар, роботи над індивідуальною, іграми та пізніми прогулянками поряд зі своїм коханим. Він завжди засинає на його грудях, слухаючи його серце.
То був вечір на початку весни. То було в одному місті, а в якому місті – я вам не скажу, трапилася зі мною одна, направду, дивна пригода, що, ото, я зараз вам її й оповім.
Я досі не знаю, не можу пояснити, що то таке було, але щось наче прикувало мене тоді до місця в один момент.
Ти був поруч коли я заснув. І ввечері, коли прокинувся в коконі твого запаху, усвідомивши, що вперше й назавжди вручив своє тіло.
Ти був поруч через тиждень.
Запитав, чи хотів би я ближче познайомитися з твоїми друзями, бо що вони - дуже.
Його чорні, абсолютно пусті очні ямки, якийсь жахливий, в’їдливий, затхлий сморід, чимось схожий на трупний запах.
Ніздрі істоти щоразу широко здіймалися, коли вона натрапляла на якийсь цікавий для себе слід і намагалася якомога швидше відшукати джерело запаху.