Бан Чан

Мінхо майже двадцять шість, він доросла самостійна людина. В нього престижна робота в університеті, декілька близьких друзів, чудова підтримуюча сім’я. Він знімає квартиру недалеко від центра міста та ходить до ресторану кожні вихідні. Він щасливий. Начебто.

а хіба чан помре?

вони повідгризають одне одному вуха, намалюють два літа, а потім заборонять весну.

Перекладаю свої старі роботи сюди, тут будуть комфортні міні-історії з хлопчиками та реакції, сподіваюсь вам сподобається!!!

Мінхо знову хотів заховатися у своїй кімнаті,але у Чана інші плани. 

Скільки себе пам’ятає, Джісон завжди мріяв про хлопчика, імені якого він не знає.
Його сни з’являються по-різному, іноді це лише секунда, іноді він є головним героєм. Але він завжди той самий, і він бачив, як він ріс поруч з ним.

Погнали..

Він прийшов в цей світ, бо це було необхідно для його народу, але хто ж знав, що правитель закохається в людське дитя?