Веди

Спину Локі саднить від падіння. Сильві вчасно зупинила лезо меча, та йому здається, що в грудях росте рана від ножа, боляче роздираючи плоть та кістки; однак на форменій сорочці не з’являється кривава пляма, наче дражниться з нещасного бога, змушуючи його сумніватися у власному сприйнятті реяльности.

У тому, щоб вести людей за собою, завжди є підводні камені — мусиш відкривати спину і сподіватися, що твої компаньйони тебе в неї не вдарять.

Локі так не пощастило, але про яку удачу можна говорити, коли йдеться про бога обману, точніше, навіть про двох. Про яку вдачу можна говорити, якщо з ними сталося лиш те, що мало статись, бо інакше у всесвіті, змодельованому прискіпливим добором Канґа і бути не може.

Після всього, що вони пережили, після всіх часорядів, які він побачив, аж смішно стає, що колись Локі думав, що зможе стати королем Асґарду. Що колись зможе вести за собою не тільки свій народ, але і усі дев’ять світів.

Тільки не після всіх часорядів, які він знищив.

Після всього, що вони пережили, після всіх його варіянтів, які показали записи УЧВ (й існування яких підтвердив Мобіус), аж смішно стає, що якось Локі подумав, що в цьому житті зможе зробити все по-иншому і щось виправити. Бо врешті-решт його сутність не змінилась — він усе ще бог обману і він завжди залишатиметься один. Бо врешті-решт усі його сутності живуть у нескінченній петлі поразок і перемог, причому перемоги неодмінно спричиняють ще більші втрати.

І, як би він це не заперечував перед иншими, він програв навіть самому собі. Тепер буквально.

І, як би він не хотів і не намагався, Локі не має жодної влади над собою. Особливо тепер, коли його стало більше, ніж один.

І, як би сильно він не вибудовував ілюзії, не існує часоряду, з якого Локі виходить героєм. Не існує часоряду, в якому він із першого разу робить усе правильно. Чи навіть часоряду, в якому він робить це з другого разу, щось виправляє.

Є лише сьогодення, де Локі із Сильві вийшли за межі часу та знищили одвічне зло. Але про яку удачу можна говорити, коли йдеться про бога обману, тож, можливо, це одвічне зло знищило їх, бо не схоже, що він вирвався з петлі.

Думки Локі плутаються, підкидаючи спогади, яких, можливо, у нього і не мало бути:

«Хай буде із тобою те, що зветься любов’ю, і те, що допоможе тобі стати собою», — шепоче м’яко у вухах голос матері і Локі шепоче з нею в унісон, ніби ця мантра може підказати шлях до правильного рішення в ситуації, де правильного рішення немає апріорі.

Локі ніколи не розумів концепту любови. Локі ніколи не розумів, що означає «стати собою», поки не зустрів Сильві, бо попри все, що вони пережили разом, саме Сильві дала йому розуміння, ким Локі не хоче стати.

Думки Локі плутаються, але одна з них вже витягується з хаотичного клубка червоною ниткою та вказує напрямок:

«Повертайся туди, де пам’ятають», — по-дружньому підказує голос брата і Локі вперше в житті готовий до нього дослухатися, ніби прийнявши чужу правоту, він зможе вибачитися за все, що було.

Насправді ж Локі не здатен зробити щось правильно з першого разу, так само як не здатен виправити щось з другого. Тож йому залишається лише один варіянт — той, з яким він і залишився наодинці.

Покаяння.

І спокута. У його випадку — попередити Мобіуса про Канґа і запобігти можливій війні часорядів, адже лише він може розповісти про те, що сталося там, на краю простору та часу. Адже, як би Локі це не ненавидів, йому доведеться вести ще один, останній раз.

— Мобіусе! Мобіусе, це все він, Той, хто залишається, це він все підлаштував…

Погляд Локі падає на величезну статую Канґа у центрі будівлі УЧВ і він розуміє, що не зможе уникнути долі бога обману, як би не намагався.

— Тихіше, я так розумію, ви аналітик, так? Як вас звуть і з якого ви відділу?

Погляд Мобіуса ковзає його обличчям, але не упізнає, і Локі розуміє, що зрозумів концепт любови.

Думки Локі плутаються, але це не заважає одній з них осісти отруйним слизом у його гортані і душити відчаєм:

«Все одно колись ти повернешся сюди», — в’їдливо шипить йому у вуха голос Одіна і Локі не намагається прикрити їх долонями, ніби змирившись зі своєю долею, її легше буде прожити.