Rin_Okita
Оріджинали
12+
Змішані
Імріта, Асефал, Хіган, Наріан, Тінґвенда, Брассенор, Еребіан, Нарілія, Ілларія
Міді
Тільки покликання
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
запитуйте дозволу, якщо бажаєте використовувати дану роботу для натхнення та розмістити покликання в полі "Ф-ки за мотивами ф-в"
нд, 10/30/2022 - 16:14
вт, 02/13/2024 - 11:22
277 хвилин, 15 секунд
Читачі ще не додали роботу у збірки
Навіґація

Незнані історії й легенди, що не увійшли до Неправильної казки, глибше розкриють історію Тейрен Араньє і познайомлять з новими персонажами.

Посилання на Неправильну казку - https://fanfic.pp.ua/node/1695

Синій асфодель

Імріта гадала, що заблукала, зайшовши надто далеко в ліс. До останнього вірила, що от-от знайде шлях додому. Та поле, на якому росли оксамитово-сині квіти, які ніби поглинали бліде проміння призахідного сонця, не закінчувалося.

Легенда про Алькаріонів

Колись у древні темні віки, коли Тейрен Араньє був ще молодим, а Батько-Дракон не забув Хранителя Тейріона, дракони жили окремо від людей. Вони облюбували землі на півночі материка, що тоді були вкриті суцільними вересовими полями.

Топазова підвіска

Коли Еребіану виповнилося десять зим, Наріан покликав молодого дракона до себе. Правду кажучи, Ереб давно не виглядав, як хлоп’я. Лише перші два роки. Через прискорений фізичний розвиток дракони дуже швидко росли і в десять зим виглядали фізично зрілими особами.

Довгоочікувана зустріч

Її величність, королева Бріссагу Тарінен в супроводі воїнів гордо в’їхала в прочинену браму до замку, що височів у центрі столиці. Синій плащ розвівався на вітрі, а вороний кінь гарцював під нею.

Драконеса і принцеса

У ті давні віки, коли до Полювання Сотні Зим було ще багато часу, а дракони тільки почали пізнавати весь жах прокляття Батька-Дракона, жила драконеса на ім’я Сільфе. Могутня арділья ховалася серед лісів, які тоді займали значно більшу територію.

Ніжність

Нарілія, вбрана у святкові королівські обладунки - начищені до блиску, з великим вигравіюваним драконом на грудях - у бордовому плащі, з розплетеним мідно-золотавим волоссям і тонким обідком корони на ньому, нервово тупцяла, очікуючи Ілларію.

Опівнічний чай

- Ваша величносте Наріане, - до короля, котрий спостерігав, як від’їжджають важкі масивні карети володарів і володарок королівств, підійшла одна з лицарок Бріссагу в міцних обладунках і теплому плащі.

Таке важливе вміння слухати

- Що це було, Наріане? - спитав Хіган, коли його величність Фіннел покинув замок Алькаріонів. Виглядав король Дагди вельми невдоволеним. Чаклун не відчував через це докорів сумління.

Колискова

- Ти не спиш, - Нарілія здригнулася, почувши голос Ілларії, що м’яко лунав у нічній тиші й наче її доповнював. Шелестіла висока степова трава. Молода знахарка йшла до неї. Королівна сиділа коло згаслого багаття, притиснувши коліна до грудей і обхопивши їх руками.

    Вподобайка
    0
    Ставлення автора до критики