Гаррі дещо хвилювався за Герміону. Він бачив, як вона цілувала Пенсі. Але реакцію можна було очікувати будь-яку. Герміона ігнорувала Гаррі, ковтаючи всякі подробиці їхньої з Пенсі розмови. Очевидно, вона була невтішною. Тому Гаррі вирішив запитати про це у Драко.
Відколи вони поцілувалися в потязі, Гаррі щоразу відчував зміни в настрої хлопця, навіть коли той перебував за кілометри від нього. Це дивним чином впливало і на настрій самого Гаррі. Згодом ставалися такі дивні речі, як розуміння, про що саме Мелфой думає в ту чи іншу секунду. Тобто, голос Драко ніби був у нього в голові. Це здавалося дивним до тих пір, поки Гаррі не дізнався, що це і є зв’язок суджених. Джіні говорила, що у них з Блезом все так само. Це усвідомлення було настільки дивовижним, наскільки нереальним. «Зв’язок суджених…У нас із Драко??» Він не те що не радів, а просто не міг у це повірити.
Гаррі стояв біля Астрономічної вежі, схопившись за поручні. Надворі йшов великий лапатий сніг, що цілком відповідав його моральному стану, незважаючи на нові зміни в особистому житті. Гаррі відчував, ніби наелектризований, що Драко вже поряд, але досі відчував незручність і навіть трохи боявся, тому не розвертався до останнього. У його серці пурхали тривожні метелики.
— Думаєш про свого хлопця? — Неквапливі кроки свідчили про те, що Драко був поряд.
За якусь мить він відчув важке дихання у себе за спиною, руки Драко схопилися за поручні обіч його рук.
Гаррі розвернувся і зустрівся поглядом з Драко. Той нахилився і зробив те, чого Поттер точно не очікував: він його поцілував. Це було так дивно, так по-новому і так приємно. Іноді він досі не вірив, що Драко — його хлопець. Ця інформація ніяк не поєднувалася з їхнім постійним ворогуванням. Проте, сталося як сталося. І це був найкращий неочікуваний поворот в його житті, який міг коли-небудь спіткати Гаррі. У Драко були м’які губи з солодкуватим присмаком, від яких важко було відірватися. Здається, вони стояли ось так цілу вічність. Коли ж, врешті, відсторонилися, Гарріні щоки залилися рум’янцем. Чи не вперше за все його життя.
— Ем..Я — Почав Гаррі, затинаючись. — Ви з Пенсі розмовляли останнім часом?
Драко став збоку, спершись на поручні.
— То ось про що ти хочеш зі мною поговорити? — Запитав Драко. — Про Паркінсон?
— Я хвилююся за Герміону. — Стурбовано відповів Гаррі, втупившись очима в підлогу.
Деякий час вони мовчали. А потім Драко знову заговорив:
— Мені здається, все не так вже і погано. Тобто, я не говорив про це з нею прямо, але Пенсі перебуває в стані глибокої задумливості, а її сусідка скаржиться, що вона постійно шепоче вночі Герміонине ім’я.
У Гаррі округлилися від здивування очі і він перевів погляд на Мелфоя.
Той криво усміхався.
Це трохи заспокоїло Гаррі.
— Що ж, напевно, це добре. — Сказав він. — Принаймні, вони точно подобаються одна одній.
Драко раптом вдавано-голосно зітхнув.
— Я навіть трохи заздрю.
— Чому? — Поцікавився Гаррі.
— Моє ім’я ніхто не шепоче вночі.
Серце Гаррі пропустило удар і він знову почервонів. Не знаючи, що відповісти, почав мугикати якісь нерозбірливі слова.
Драко засміявся.
— О боже, Поттере, як тебе легко змусити червоніти.
Він знову нахилився до нього, так що їхні обличчя були на сантиметровій відстані одне від одного, а якби Гаррі вдихнув повітря, то відчув би дотик їхніх тіл.
— Сподіваюся, колись я таки почую твоє скиглення і те, як ти шепотітимеш моє ім’я від насолоди. — Сказав Драко.
Гаррі вп’явся поцілунком в його губи. Він не міг навіть словами передати, яким чудовим виявився цей хлопець. Кожна його репліка чи дія після того інциденту в потязі була настільки до неможливості прекрасною, що Гаррі дійсно почав сумніватися, а чи не сниться йому все це.
Він не на жарт захопився Драко. І їхній дивний флірт змушував кожну частинку його тіла трепотіти від німого захвату. Його губи були такими солодкими, що залишали приємний посмак. Його запах зводив з розуму. Усе в Мелфоєві зводило Гаррі з розуму. Він би багато віддав за те, щоб отак просто стояти, цілуючи свого хлопця і потопаючи в його обіймах, ще цілу вічність.
З їхніх тіл знову з’явилося те дивне світіння, знак зв’язка суджених. По Гаррі пройшовся дивний теплий струмінь енергії, і він був певен, що Мелфой також його відчув. Гаррі розказав йому про цей зв’язок одразу ж, після розмови з Джіні. Виявляється, Блез також поділився новиною з Драко. Але те, що і у них тепер є такий зв’язок, не давало спокою обом. Це збуджувало і змушувало відчувати певний адреналін.
Гаррі знав, про що думає Драко, знав, що він відчуває те саме. Знав, тому що відтепер їхні думки і почуття були відкриті одне для одного. Лише для самих себе.
Тишу прорізав звук чиїхось кроків. Гаррі з Драко одразу відсторонилися один від одного, але то була лише Герміона.
— Герміоно! Що сталося? — Здивовано запитав Гаррі, підходячи ближче.
Вигляд вона мала жахливий: волосся неохайно зачесане, мішки під очима, а самі очі червоні від сліз.
Герміона проказала стишеним голосом.
— Я просто хотіла побути трохи сама.
Гаррі прихилив її до себе, обіймаючи.
Вона одразу ж відповіла на його обійми і схилила голову йому на плече.
Драко стояв осторонь, не знаючи, як діяти.
Та Герміоні, здається, вже було байдуже.
— Вона нічого не відповіла, просто втекла і все. — Тихо сказала дівчина.
Гаррі подивився на Драко. Хлопець відповів замість нього:
— Насправді я думаю, що ти їй теж подобаєшся.
Герміона з хвилину мовчала.
— Чому ти такий впевнений? — Запитала вона.
Драко склав руки на грудях.
— Ну, почнемо з того, що твоє ім’я злітає з її вуст ледь не кожну ніч. — Незворушно проказав він.
Герміона здивувалася так само, як Гаррі, коли почув це. А потім одразу ж почервоніла.
— Тому тобі варто з нею поговорити. Просто зараз. — Завершив думку Гаррі.
Герміона перевела погляд тепер уже на нього.
— Ти думаєш? — Несміливо запитала подруга.
— Так! Хочеш, я піду з тобою?
— Ні, я сама.
І вона пішла. Гаррі дивився їй услід деякий час. А потім розвернувся до Драко:
— Нам теж треба йти.
— Куди? — Здивовано запитав Мелфой.
— У «Три мітли». — Гаррі усміхнувся.
***
Герміона поговорила з Пенсі і — о диво! — вони почали зустрічатися.
Відтепер усе в житті Гаррі налагодилося. Його найкраща подруга зустрічалася з дівчиною, яка їй подобається. Його найкращий друг мав своє міцне кохання. А сам Гаррі мав найкращого у світі хлопця, з яким його з’єднував незвичний зв’язок.
Він подумав, що нічого краще в житті і не могло бути.
Їх з Драко долі переплелися. Так дивовижно і так гарно, як і не міг сподіватися Гаррі.
Вони були судженими.
Вони були пов’язані долею.