Герміона могла б забути за той вечір, якби не та дурнувата гра в потязі. Вона навіть не думала за Пенсі цілий тиждень до дня їхнього від’їзду. І загалом, їх поцілунок хвилював її не надто сильно. «Ну поцілувалися і поцілувалися. Це не означає, що між нами щось є чи буде».
Вона так само нервувала, коли поряд знаходився Рон, а от з Паркінсон такої нервовості не було. Тож чи не означає це, що вона й досі закохана у Рона? Тим більше, поцілунок з Пенсі відчувався дуже неправильно, і лиш тому час від часу дівчина ловила панічні атаки. Усе таки, вона вкрала Герміонин перший поцілунок. Вона. Дівчина.
У Герміони були дуже дивні відчуття з цього приводу. Ситуація не покращилася, коли вона побачила погляди, якими перекидалися Драко з Гаррі усю гру. «Що між ними відбувається?» Бути в оточенні людей нетрадиційної орієнтації виводило зі спокійного ритму життя Герміону. Не те щоб вона мала щось проти гейства, однак коли ти все життя думаєш про себе як про гетеросексуальну людину, а тут ненароком цілуєшся з дівчиною, після чого в твоєму оточенні з’являються й інші люди з одностатевим романом, мимоволі починаєш замислюватися. Це не зовсім добре. Герміона не була готова до прийняття нової себе. Та й не була певна, чи є якась нова версія її.
Можливо, це все результат її фантазії. І вона була певна, для Паркінсон ці думки такі ж неприємні, як і для неї самої.
На превеликий жаль, канікули тривали цілих два тижні, а це означає, що у неї купа часу на роздуми. Звісно, найкраще було б цей час витратити на підготовку до іспитів, які почнуться вже в кінці весни.
На початку нового року Герміона одразу ж отримала листа від Гаррі, у якому окрім привітань була ще й дуже дивна новина, яка змусила дівчину поперхнутися чаєм. Її батьки дивно глянули на Герміону, але вона тільки ніяково посміхнулася і побігла до своєї кімнати. У листі було наступне:
«Люба Герміоно,
З Новим роком! Сподіваюся, тобі сподобався мій подарунок. У мене для тебе є одна важлива новина.
Що ж, мабуть, це дуже дивно і безглуздо, але ми з Драко цілувалися. Я хотів би тобі розповісти все вживу, але тобі у ту ніч було так погано, а Дурслі мене нізащо не відпустять до тебе. Тож, мені нічого не залишалося, як написати тобі листа.
Я насправді не знаю, що між нами тепер, але, здається, ми тепер разом. Або то мені так тільки здається, хоча Драко зрадів, коли я сказав, що буду йому писати. Напевно, він радий і не відчуває, що це все помилка? Як і я. Не знаю, як це пояснити, але він мені подобається. Це логічно, якщо ти не зрозумієш, і я не ображатимуся. Просто ділюся з тобою своїми почуттями, оскільки ти моя найкраща подруга.
Дуже чекаю зустрічі,
Гаррі»
Здається, Герміона декілька разів перечитувала листа, ніби могла пропустити щось важливе.
«Отакої, Гаррі, що ж з тобою?». Вона не знала: злитися на нього чи спробувати зрозуміти. Але злість нічого не дасть, тож Герміона повинна хоча б намагатися зрозуміти.
***
Цілі канікули Паркінсон не виходила з Герміониної голови. Щоразу, як дівчина лягала спати, вона згадувала їхній поцілунок, смак губів Пенсі, її запах. Це дуже напружувало і дратувало. А ще щоразу, згадуючи зміст листа від Гаррі, вона думала, який він сміливий. Мало того, що він нормально сприймає свою орієнтацію, так ще й спромігся поцілувати Драко!
Але ж сама Герміона теж відповіла на поцілунок Пенсі. Хіба це аж нічого не означає? Вона навіть не пам’ятала, коли востаннє думала про Рона. Здається, зараз він відійшов на задній план. І ще, здається, їй дійсно сподобався поцілунок з Пенсі. Але було важко розібратися в собі і в своїх почуття до самої Паркінсон.
— Пораджуся з Гаррі. — Промовила Герміона сама до себе, коли пакувала свою валізу.
Гаррі першим зайняв купе для старост, тож це було чудовою можливістю завести розмову.
— Привіт, Гаррі! — Весело промовила Герміона, обіймаючи друга.
— Привіт. Як ти?
Герміона непевно присіла біля нього, закусуючи губу.
— Взагалі-то, є дещо, про що я хотіла б з тобою поговорити. Це стосовно мене і П…
До купе зайшла Паркінсон. Одразу за нею — Драко.
Слизеринка ніяк не відреагувала на Герміону і просто всілася біля вікна, розгортаючи «Щоденного віщуна».
Драко перекинувся поглядом з Гаррі, але вони ніяк не контактували.
«Напевно, Драко просто не хоче, щоб Пенсі знала про них. А Гаррі занадто ніяково».
— То про що ти хотіла поговорити? — Розвернувся до неї Гаррі.
— Га? Та…неважливо.
Пенсі скоса глянула на неї, та зустрівши Герміонин погляд, одразу втупилася у газету.
Пізніше у грифіндорській вітальні вони з Гаррі нарешті змогли поговорити.
— Знаєш, ем, я не знаю, як це сказати…Як ти зрозумів, що тобі подобається саме Драко? — Нервово почала Герміона.— Ну, тобто, ти певно думав до цього часу, що тобі подобаються дівчата, а тут він…
Гаррі здивувався, але все ж відповів:
— Мене це ніяк не знітило. Тобто, можливо я гей, а можливо я бі. Так. Я просто сприймаю це як факт. Чи повинен я страждати тільки через те, що мені подобаються хлопці? Байдуже, головне ж бути щасливим, чи не так?
Герміона стисла губи в тонку лінію.
Гаррі відчув її хвилювання і накрив дівочу долоню своєю.
— Гей, не хвилюйся. Якщо тобі подобається якась дівчина, то це цілком нормально. У яких правилах написано, що дівчині обов’язково повинен подобатися чоловік і навпаки? Якщо тобі подобається дівчина — зізнайся їй. Спробуй. Це не так жахливо, як тобі здається. Тим паче, я завжди буду поруч і завжди тебе підтримаю.
Від таких слів Герміона мало не розплакалася. Вона притулилася до Гаррі.
— Дякую, Гаррі, дякую.
Здається, ця розмова і слова друга все ж таки подіяли заспокійливим чином.
***
Наприкінці першого тижня навчання у другому семестрі, Герміона випадковим чином зустріла Пенсі Паркінсон, ідучи до «Трьох мітел». Там її мали чекати Гаррі з Роном. Але в напрямку від закладу прямувала Пенсі і Герміона навіть подумала, що дівчина йде прямо на неї.
Слизеринку трохи хилило набік, було видно, що вона випила забагато.
Герміона вирішила, що це слушний момент і, можливо, більше випадку поговорити не буде. Чхати, що Паркінсон п’яна.
— Привіт. — Промовила Герміона.
Пенсі здивовано вибалушила на неї свої очиська.
— Ого. Невже це Герміона Грейнджер вирішила зі мною поговорити? — З деякими паузами в мовленні відказала дівчина. — Навіщо ти відповіла на мій поцілунок тоді, дурепо!?
Герміона точно не чекала такого запитання.
Але однаково мала намір поговорити саме про це.
— Не знаю, може ти мені подобаєшся? — У розпачі вигукнула Герміона.
Пенсі сторопіла.
— Як це — подобаюсь? — Здається, від такої відповіді вона геть отризвіла.
— Отак.
Герміона підійшла до неї і обережно поцілувала. Цей поцілунок не був схожий на перший тим, що відбувався за усвідомленим бажанням принаймні однієї з дівчат.
А потім з «Трьох мітел» вийшов Гаррі і вони відсторонилися одна від одної.