Гаррі ламав голову, сидячи над домашкою з Захисту. Відколи викладачем цього предмету став Снейп, його радість втілилася у завданнях, майже неможливих для виконання за один вечір.
Снейп завжди мріяв зайняти цю посаду, і от — трагічний наслідок для учнів.
Герміона поруч вже майже дописувала, судячи з її п’яти списаних паперів.
Рон випросив у неї хоча б вступ і тепер валявся на дивані. Звичайно, йому завжди вистачало тільки початку, щоб принаймні папір не був пустим.
Дрова потріскували в каміні грифіндорської вітальні.
На годиннику була вже, певно, друга ночі.
Гаррі перевів погляд на свій щоденник, що лежав поміж підручників. Він уже давно туди нічого не писав. Як не дивно, останній запис стосувався Мелфоя. Хлопець пригадав їхню «теплу» зустріч у Гоґвортському експресі і несвідомо схопився за ніс. Іноді йому здавалося, що той досі болить.
Так, бути пійманим за підслуховуванням до біса незручно. Він, зрештою, заслуговував на той удар Драко. І аж ніяк не заслуговував на сумнів, що відбився тоді на його обличчі. За секунду до того, як Драко штурхонув Гаррі ногою.
Рон заснув і Герміона почала розповідати Гаррі про те, як їй у пару на чергуваннях поставили Пенсі Паркінсон. Для подруги, схоже, це було не вельми приємним досвідом.
— От скажи, Гаррі: чим я заслужила кожен вечір слухати вихваляння своїм «супер-пупер-класним» Драко? Я вже не можу цього стерпіти. — Говорила Герміона.
Гаррі співчутливо глянув на неї, змовчав, хоч всередині душі він ладен був помінятися місцями з Герміоною, щоб послухати більше подробиць про те, який Драко поза уроками і яким його бачить Пенсі. Він не знав, які у них стосунки, але навряд вони зустрічаються. Скоріше за все, Паркінсон була до нестями закохана у Драко. Невзаємно закохана. І якщо Драко не звертав уваги на жодну дівчину і ні з ким не зустрічався, то Гаррі дуже цікавило, які дівчата йому подобаються. Він навіть потай боявся, що той виявиться геєм, бо якщо Драко не дивився на дівчат, то на Поттера — постійно. Тим своїм вбивчим поглядом, повним ненависті. Але ж який Драко гей, якщо він просто зосередився на своїй ненависті до Гаррі і тільки це почуття його накриває, коли він його бачить.
Гаррі навіть не знав, чому боїться побачити біля Драко хлопця. Чому боїться, що це буде означати, ніби він зациклений не тільки на ньому.
Він не знав, чому так цього боїться, але ж боявся.
***
Останнє, що бачив Гаррі, перед тим, як з поразкою на очах відсісти від Рона, було його налякане лице.
Все почалося з записки від Драко. З погрозами, звичайно. Як тільки Гаррі її прочитав, то одразу ж почав перекидатися злими поглядами з Мелфоєм. А потім ще й Герміона якогось дідька зашипіла на Паркінсон.
Уся ця низка подій сколихнула настрій професора Снейпа, дуже близький до нейтрального.
— Я бачу, класу потрібні деякі зміни. — Розвернувся Снейп. — Поттере, міняйся місцями з Забіні.
Професор буквально почав гарчати як до собак.
— Грейнжджер, марш до Паркінсон.
Коли Гаррі з Герміоною змушені були встати, це була найганебніша їхня поразка.
— Сподіваюся, так ви зможете вирішити всі ваші справи набагато ТИХІШЕ. — Промовив Снейп, одразу після чого перейшов до теми уроку.
Тепер Гаррі з відразою дивився на місце біля Драко.
Він розвернув голову до Герміони, яка, здається, не почувалася гірше ще ніколи в житті, а потім до Рона, якому пощастило більше за всіх них. Хоча би Блез завжди мовчав.
Коли Гаррі вимушено всівся біля Мелфоя, той роздратовано зітхнув.
— Цього ти хотів, Поттере? — Шикнув Драко. — Бісиш.
Гаррі, як завжди, промовчав.
Отакими фразами час від часу кидався Драко до кінця уроку.
— А тепер, ваше семестрове завдання. — Голосно промовив професор Снейп.
Всі учні повсідалися назад на свої місця.
Снейп продовжив, даючи їм завдання.
— Працюватимете в парах по двоє. Так, як сидите в класі. — Переможно закінчив він.
Більшість класу радісно видихнули. Тільки не Гаррі, Рон і Герміона. І їхні сусіди, звісно.
Драко поглянув на Гаррі.
— Ну дякую, Поттере. Просто супер. Будеш робити це тупе завдання сам, йолоп.
Він взяв свої речі і разом з Блезом покинув клас.
— Що ж, рік обіцяє бути цікавим, правда? — Промовив Рон примирливим тоном.
— Еге ж, ще й яким. — Зневажливо відповіла Герміона.
Гаррі мовчав. Та й що він міг сказати? Сам винен у всьому.
— Що ж…— Почав Рон. — Мені потрібно..ем..до вбиральні.
Гаррі закотив очі.
— Роне, ми знаємо, що ти йдеш до Лаванди.
— Вибачайте. — Сором’язливо кинув Рон і пішов.
Герміона злилася.
— Чорт, мене бісить ця Лаванда.
— Тебе просто бісить те, що вони зустрічаються. — Промовив Гаррі.
— Гаразд, але це не міняє суті. — Ображено відповіла подруга.
Гаррі давно знав, що вона закохана у Рона, але ніяк не міг допомогти їй з цим.
***
— Ну ви звісно і затіяли. — До їхньої розмови у Великій залі приєдналася Джіні. — Блез мені розповів геть усе.
Гаррі насупив брови.
— Блез? Звідки ви знаєте одне одного?
Рона і Герміону теж цікавило це питання.
Джіні обвела їх усіх поглядом.
— Ми познайомилися на вечірці Слизоклубу. — Спокійно пояснила дівчина. — На відміну від інших слизеринців, Блез виявився більш стерпним. Принаймні, у нас схожі погляди на життя.
— І що він сказав? — Запитав Гаррі.
— Він жалівся на те, який Роналд тупий.
Рон аж вибухнув від цих слів.
— Щоо!? Та як він сміє!? Козел!
— Заспокойся, Роне, всі знають, що це правда. — Весело докинула Джіні.
— Ну дякую, сестричко. Такої ти думки про мене? — Хлопець встав зі свого місця і пішов геть, спопеляючи поглядом свою сестру і стіл слизеринців.
— Не треба було так з ним. — Обережно почала Герміона.
— Та ладно, завтра вже забуде. — Джіні махнула рукою. — Ви краще подумайте, як працювати в парі зі слизеринцями.
Гаррі не хотів про це думати. Він просто пішов у бібліотеку, щоб самому зробити всю роботу, як і казав Драко. Одначе, попри його погрози, хлопець уже сидів за одним зі столів, поряд з купою книг.
Гаррі підійшов ближче.
Драко підвів голову.
— Ой, Поттере, не роби таке здивоване лице. — Він закотив очі. — Ти справді думав, що я дозволю тобі розповісти Снейпу правду?
— Я і не збирався розповідати йому правду. — Промовив Гаррі, всідаючись напроти Драко. Що другому вельми не сподобалося.
— Не роби з себе милого і доброго слухняного хлопчика. Тобі геть не пасує.
Гаррі посміхнувся.
— А ти хочеш, щоб я був поганим?
Драко вдавано задумався.
— Так, думаю, так було б набагато краще.
Гаррі знову посміхнувся, підвівся на ліктях і схопив Драко за галстук, підсовуючи слизеринця ближче до себе.
— Так набагато краще? — Їхні голови тепер знаходилися на сантиметровій відстані одна від одної і Гаррі міг чітко бачити переляк на обличчі Драко. Але так виглядав не звичайний переляк. Так виглядав переляк від того, ніби людину підловили на чомусь. Дізналися про її таємницю. Або це тільки так здалося хлопцеві. Він швидко відпустив Драко і повністю поринув у підручники, залишаючи Мелфоя у ступорі.
Вже зовсім скоро семестр почне добігати кінця, а вони ще навіть не почали роботу над своїм завданням. Гаррі не знав, чи в нього з Мелфоєм вийде.
А втім, з Мелфоєм чи без, він просто мусив виконати завдання.