Манґа/манхва/мальописи/комікси

Все закінчилося. Смерть Небожителів переможені. Тепер потрібно рухатися далі…

Їм все одно було не вперше ділити ліжко, а так ще й на випивку вистачало.

Тачіхара збирається покинути свою квартиру, розірвати зв’язки з мафією і «Чорними Ящірками». Його завдання закінчене, більше немає сенсу продовжувати, як він вважає, грати в дружбу. Але чи зможе звичайний альбом і кілька, з першого погляду, незначних речей поміняти його думку?

- Ні.

- Чюя.

- Я сказав ні.

- Благаю тебе..

- Я сказав ні, дідька лисого. Я не збираюсь, чорт забирай, стріляти в тебе, Дадзай.

Або: Дадзай просить Чюю зробити те, що він не може зробити. 

Сидячі перед розпаленим каміном в улюбленому кріслі з високою спинкою, сатир мружився від рук коханого у його волоссі. Він любив, коли Клод сідав на його колені та бавився з кучерями, розчісуючи та пропускаючи руде золото крізь пальці.

Смерть сміється з нього, бо ще нікому, хто навіть людиною назватися не сміє, не зміг пробути з другом Життя достатньо довго.

Отримати від партнера по роботі, який нікому нічого не дарує, виготовлений своїми руками шоколад не так вже й погано.

Ранки в цій квартирі ніколи не бувають такими, як у всіх.

Дахи барів, безсумнівно, найкращі місця для поцілунків.

Іноді можна втратити усе, але знайдеться людина що дасть тобі нове