Лі Мінхо

Хан не говорить про свою орієнтацію навіть улюбленим друзям. Він думає, що приховувати її не так уже і важко, але все змінюється, коли в його житті з’являється Фелікс. Що тепер робитимеш, Хані?

Джісон пише хлопцю, з яким у нього було невдале побачення наосліп, але, здається, помиляється номером.

У Чанбіна складний день на роботі, а Мінхо просто ганяє наркоманів біля танцювального клубу.

мінхо пішов до військкомату залишаючи там свою медичну картку, номер телефона та частку миролюбства. мати орала, зриваючи голос, кидалася з кулаками, намагалася пробити стіну з неправильно зрощених кісток.

ав, в якому Джісон сліпий як кріт, і відмовляється носити окуляри, або лінзи, а Мінхо бариста

Мінхо майже двадцять шість, він доросла самостійна людина. В нього престижна робота в університеті, декілька близьких друзів, чудова підтримуюча сім’я. Він знімає квартиру недалеко від центра міста та ходить до ресторану кожні вихідні. Він щасливий. Начебто.

з подачі батьківського піклування, фелікс переїжджає з комфортного сіднею до ноунейм міста, де на вулицях замість котів рівні хлопці, а поруч за партою два придурки, без яких ця осінь була б не такою.

Тому що лицемірство тобі не личить. 

а хіба чан помре?

вони повідгризають одне одному вуха, намалюють два літа, а потім заборонять весну.