Пак Чімін (Чімін)

Чімін сумує. Просто жахливо сумує за Юнгі. Він не розуміє чому його дурне серце досі б’ється так сильно через того кому на Чіміна відверто кажучи все одно.

Чонгук закоханий в кращого друга з школи, він зізнається але його очікуванням приходить кінець.

Через рік він вже бігає від свого так званого «першого кохання» 

Коханці за сяйва місяця, незнайомці за світла сонця.

Чонгук збирався просто прогулятися вздовж річки після важкого дня, але зустрів Чіміна - без п’яти хвилин самогубця.

Біла лілія. Так він називав Юнгі, коли той пригортав тремтячого від холодної води хлопця до себе. Коли той занадто ніжно й з любов’ю прибирав мокре волосся з лоба. 

І коли дозволяв алкоголю у крові Чіміна стерти всі спогади про такі вечори.

Він чудаковатий

З ним ніхто не спілкується

У нього чудова пам’ять

Він дивно дивиться та всюди блукає, як привид

Так вони говорять

-Все пройде. А ти? Спитай що я таке, і також йди.

Вони зустрілись геть не вчасно. Така любов не мала й шансу на довге життя. 

Яким буває біль, що стирає людину в пилюку? 

Той, що від втрати найдорожчої людини. Він розриває зсередини, пробираючись у кожну клітину кожного органу. Змушує бажати дня власної смерті.

Малюк Джегю знайшов нового, снігового друга.