Урарака Очако

Холодна, біла, з запахом крові та ліків кімната; Чути як працюють апарати, як все щось жужить, не перестає клацати та пікає, це жахливо дратує; Великі вікна з якого бачно темні хмари й дощ який не перестає лити з того часу, як Ізуку у комі. З того часу я і ненавиджу дощ.

Вона знала, що зовсім скоро зіткнеться зі своїм минулим, та їй потрібно буде жити та працювати поруч з ним, коли у неї є теперішнє. Її вихованець, робота героєм, друзі та робота в комісії. Вона ненавидить минуле, але воно не вмирає. 

Історія про Бакуґо Кацукі, який швидше зрозумів свою помилки і відкрив для себе нові почуття.