Юель крутилась біля дзеркала. Вона бачила своє відображення. Ця спідниця, взагалі весь одяг з так і не вдалого побачення. Дівчина надула щоки.
“Чому привиди не можуть змінити одяг! Що за відстій”
— Юель-чан, не переймайся, я теж не одразу звикла до цього, — ніжно відмітила Хітое.
— Я не хочу звикати до подібного, — Юель зітхнула.
— Люди істоти, які звикнуть до усього, а ми тим більш, — додає Хітое.
Юель розвернулась, а за спиною ще Вільям був. Вона не бачила його у відображенні, як класичного вампіра і ледь не заверещала.
— Оце я невдало за вином пішом, – зніяковіло мовив Вільям та кашлянув в кулак.
Вілям пішов далі. Дістав пляшку якогось вина та бокал. Відкоркував пляшку та налив.
— О, як добре раз в якийсь час випити, — чоловік сів та зітхнув.
— Ви хоч спільну мову знаходите, — ласкаво мовила Хітое.
***
Хітое завмерла. Двері. Яких не було в домі. Вони з’явилися раптово, під вечір. Шепіт, нерозбірливий шепіт. Але він кликав її.
— Не може бути, — Хітое відчула забуте, людське. як страх.
— Пані Хітое? — Вільям здивовано спинився, вронив бокал з якого ще нещодавно пив вино.
— Що за бісів гуркіт? — Юель миттєво опинилась за спиною та завмерла. — Що відбувається?
— Це мої двері, — мовила хітое. розірвав гнітючу тишу. – Вони вперше прийшли за мною
— Пані Хітое? — Вільям вражено, злякано дивився на неї, навіть ледь не крізь неї.
— Юель-чан, не бросай Вільяма, добре, — просить Хітое гірко посміхнувшись.
— Щ-що?…
Наче звук вимкнули в усьому світі. Юель чула лише однотонний писк. Хітое відкрила двері. за якими білий безкрайній простір. Вільям виронив і пляшку вина, яке розлилось на татамі. Він спробував наздогнати Хітое, може довше попрощатись, спинити.
— Вільям, бережи себе і прощавай, — останнє що він почув. А Юель розрізнила крізь непробивну тишу.
Двері зачинилась і майже миттєво зникли. Стіну, де вона була Вільям стукнул кулаком.
— Трясця … Пані Хітое… — гірко мовив чоловік.
“Чому все так швидко? Хітое-сан?” — Юель розгублено дивилась на спину чоловіка. Вільям вирівнявся, підняв пляшку, пройшов у ванну та закрився.
“Чому все так?”