Венеція була прекрасним містом. Хоч і дуже людним. Із сирими та вузенькими вуличками, від яких віяло не лише затишком, а і пліснявою. Нам дуже пощастило, приїхати в будній день, уже по закінченню сезону карнавалу. Принаймні, так казав Драко.
Це була спонтанна поїздка. Одного дня я повернувся додому з Міністерства, а він уже чекав мене на дивані перед каміном у вітальні. Точніше, зовсім не чекав та не зустрічав. І це насторожувало.
