Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Розділ 6
Важливе море
Велична галера Хюрем гордо розсікала хвилі блакитного Середземномор’я,несучи на собі не лише імперську міць , але й відблиск незвичайної долі жінки , яка підкорила серце самого Сулеймана Пишного . Її корпус ,виготовлений з міцного ліванського кедра ,був майстерно оздоблений різьбленими візерунками,що зображували квітучі сади Стамбула та граційні силуети птахів ,нагадуючи про красу та витонченість Роксолани.
На носі галери височіла фігура левиці з розкішною гривою - алегорія сили ,мудрості та незламного духу Хюрем султан , яка ,пройшовши крізь неволю ,стала однією з найвпливовіших жінок своєї епохи . Борти корабля прикрашали щити з позолоченими півмісяцями та зірками , а також картуші з витонченою арабською в’яззю ,що славила ім’я Аллаха та велич Османської імперії. Проте серед цих традиційних символів можна було помітити ледь помітні зображення червоних маків - натяк на слов’янське походження Хюрем ,її яскраву вроду та вогняний темперамент . Величезні вітрила , виготовленні з найтоншого єгипетського льону ,майорили на вітрі ,несучи на собі золоту монограму Сулеймана . Коли сонце грало на цих вітрилах ,здавалося ,ніби сам дух кохання та влади огортає корабель . На кормі розташовувалася розкішна каюта ,призначена для особливих гостей або самого султана під час морських подорожей . Її внутрішнє оздоблення вражало багатством : стіни вкриті шовковими шпалерами з візерунками ,що нагадували тканини з гарему ,м’які дивани ,розшиті золотом та сріблом ,та вишукані предмети декору ,привезені з різних куточків імперії . Екіпаж складався з досвідчених моряків ,та вправних воїнів ,відданих служінню султану .
Корабель був не просто засобом пересування . Він став символом епохи Сулеймана ,періоду розквіту імперії ,культурного піднесення та великого кохання ,що назавжди змінило хід історії Османської держави.
Могутня і незламна Хюрем султан якраз стояла на палубі цього розкішного корабля . Навколо них з султаном було лише хмарне небо та ,плескаюче блакитне море . Хюрем султан не могла відвести погляду від цих небес блакитних та води ,вона одразу ж відчула запах морського повітря ,який так любила їй стало дуже дуже добре і вона раділа кожній хвилині та миті ,доки вони з султаном пливли . Її руді локони почав обдувати легкий вітерець і її волосся почало майорити у праву сторону . Та раптом її радісна посмішка зникла і змінилася задумливим виглядом . Султана ,вирівнявши по боках своє волосся ,почала згадувати як колись ,цим самим морем ,тим же самим шляхом вона налякана ,зла на весь світ ,пливла у палац нового володаря османів . Її тоді думки були лише - як скоріше вмерти ,або втекти з того бідного дерев’яного ,наповненого такими же знедоленими як вона дівчатами ,судна . Хюрем яку тоді ще звали Настунею не могла і вірити у те , що вона покохає султана і стане його навіки коханою дружиною . І ось коли корабель трохи прискорився султані повністю згадався увесь її шлях до султана .
Голодна ,зла ображена , замкнена в трюмі вона сиділа на дерев’яній підлозі зі зв’язаними мотузкою руками і крикнула : «Злодії! Вбивці ! Хай Стамбул і султана знищать ! » . До неї підійшов один з чоловіків, що командував полоненими з величезним відром ,повним морської води . » Що ти сказала ?! А ну повтори !» - гримнув він на дівчину ,виливши у якості покарання прямо їй на голову це відро води . Майбутня тепер ще в додаток до усього іншого мокра до нитки Хюрем тоді нічого не відповіла , а лише люто хмикнула на того ватажка . Її біла довга ,аж нижче колін рубаха і волосся були мокрими наскрізь , і дівчині нічого не лишалося як чекати своєї подальшої долі , вона і далі продовжувала думати про смерть . » Вода , подумаєш ! Краще б вбили б мене одразу !»- говорила вона собі тихенько .
Зараз у Хюрем султан є все про ,що можна було тільки мріяти : Розкішні сукні і влада , коханий чоловік і навіть корабель в її ім’я і ось зараз вона пливе на одне із островів ,який належить виключно їй та султанові , татар і грабіжників які робили воєнні набіги і на її рідну Україну вже давно там немає . Частина страчена ,або вислана за особистим наказом султана ,в залежності від скоєних ними злочинів . Та сумні спогади її шляху до всього цього ,не покидали і знову прийшли до неї . Султана не могла тоді ні про що крім того дня і думати . На її очах почали з’являтися сльози .
Султан Сулейман, за той час відійшов у каюту . Він розкладав речі , перечитував трохи збірку своїх же власних віршів , а потім довго не міг знайти малюнки острова які ,наче з собою точно брав . Він перебрав усю скриню і дивився на дерев’яному столику ,що був у каюті , зробивши там безлад , та врешті решт вирішив пошукати ці витвори мистецтва потім . Він почав хвилюватися , щоб Хюрем не стало зле від такого довго перебування на палубі , бо пливли вони вже близько двох годин . Султан вийшов на палубу і побачив ,свою Хюрем залдивлену у горизонти ,що вони пропливали . Він тихенько почав підходити до султани , щоб своїм різким стуком пишних чорних чобіт не налякати її і обійняв її ззаду . Хюрем султан відчула на собі його теплі і ніжні руки і забувши витерти сльози озирнулася
- Хюрем моя , що з тобою ? Чому ти в сльозах ? Від моря зле ?
- Ах , володарю , море чудове просто ! Річ не в цьому . Декілька років тому це море привезло мене до тебе . Ти покохав мене , валіде полюбила , мов рідну доньку . Це море розлучило мене з рідною землею , Сулеймане ….Згадалося .
- О моя султана, я розумію тебе . Ти кохання всього мого життя ! І так буде завжди .
- Родосці - невірні ці ! Вони і мої землі грабували не тільки нашу імперію !
- Я знаю , люба , бачу це море для тебе дуже важливе і воно і твоє ! Ти знаєш чому я взагалі так сильно хотів захопити цей острів ?
- Це твоя мрія дитинства і вона здійснилася !
- І не тільки це ,Хюрем , коли я поплив туди з військом та купою озброєння , я дуже хотів знищити усіх ,хто нищив твої рідні землі . Я поклявся ,що захоплю цей острів не тільки для держави а і для тебе !
- Ах , Сулеймане ,
І Хюрем султан кинулися йому в обійми і схлипувала . А султан Сулейман , міцно притулив її до себе і ще довго довго вони не відпускали з обіймів одне одного .
- Колись я там ледь не потонув , але не розгубився і встиг врятуватися якраз в потрібний момент …теж згадалося .
- Скоро ми будемо там і перш за все я піду до води !
- хавааасхах о щастя моє , для тебе усе що завгодно !
- Ще стільки плисти !
- Не хвилюйся ,час промайне швидко під вечір , якщо море буде безпечним зможемо скоротити шлях .