Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Розділ 4
Спогади.
Злива на дворі продовжувала лити і через вікно розкішних покоїв Хюрем було чутно як краплі води били по вікнах . Султан Сулейман і Хюрем сиділи за трапезою і снідали разом . Вони обоє чули як дощ гупав по вулиці і Сулейман озирнувся на вікно по якому стікали краплі води . Султан довго дивився на дощ з вікна і дивлячись на цю літню зливу , на султана Сулеймана налетіли спогади його одного із перших походів ,метою якого був Белград. Хюрем доївши млинці , побачила що володар своїми блакитними очима з задумливим виразом обличчя дивиться у вікно . Хюрем трохи розсміялася , побачивши як володар націлив очі в вікно .
-Ахавах, Сулеймане , тебе цей дощ зацікавив ?
- О Хюрем , я задумався . Колись я воював прямісінько під отаким дощем .
- Це був той самий похід на Родос ?
- Ні , люба , це був Белград . Ти ще тоді не хотіла мене відпускати . Плакала .
- Пам’ятаю , володарю , тоді мені було дуже страшно за тебе . Певно ви дуже змерзли тоді ?
- Ахвааахахах . Завдяки дощу нам вдалося швидко захопити фортецю . Воїни Лайоша злякалися води і довго не протрималися , і втекли разом зі своїм невірним королем . Нам було усім не до холоду , ми були на полі бою , та і погода була теплішою ніж зараз . А потім я мокрий до нитки повісив Прапор османів на вцілілий дах фортеці .
- Ох , Сулеймане ти такий відважний у мене . Тобі навіть дощ по плечах . Я тебе так кохаю , що готова вмерти за тебе !
- І ти усе моє життя Хюрем думки про тебе надають мені сили на усіх війнах . Коли я бився вже за острів Родос , я думав про тебе і твої землі які грабували Родосці . І я захопив цей острів для тебе ! Він наш навіки ! Скоро я плаватиму вже там вільно .
Лице Хюрем султан , просто сяяло від радості , а сама вона танула від кохання і здавалося от от у неї нагорнуться сльози на лиці . Вона відкусила бутерброду і заспокоїлася . Сулейман теж повернувся до їжі . Султан і Хюрем повністю з’їли смачні млинці , та взялися за іншу їжу . Вони доволі смачно поїли , а Хюрем повністю полегшало і голова султани ще трохи боліла , але вже не так сильно , як зранку . В султани з’явилися сили пересуватися палацом . Султан і його султана встали з за столу . Служниці Есма хатун та Назли хатун забрали срібний піднос і пішли з покоїв , а Хюрем зайшла в свою другу кімнату , щоб переодягнутися з нічної сорочки у розкішні султанські одежини . Ще декілька хвилин і Хюрем султан була вже одягнена у довгу блакитну , як так їй жадане море , сукню . Ця сукня була подарунком повелителя і вишита з найкращих тканин , що були привезені тоді в палац з Єгипту . Чудова жилетка підкреслювала верх сукні і фігуру султани . Спідниця була пошита з шовку і , наче морська хвиля розвивалася на султані . Широкі шалі на довгих рукавах ідеально підкреслювали її блакитні очі , та розвивалися по руках . Руденькі пишні локони ,коричневі брови - до усього султані пасувала ця сукня . Золотий кафтан , але не застібнутий ідеально доповнював її образ . Коли Хюрем вийшла до султана він не міг відвести від неї погляду , краса Хюрем його засліплювала кожен день як і зараз .
- Хюрем моя , ну звідки ти така прекрасна ?!
- Ах , султане мій , я до тебе морем припливла . Я завжди буду твоєю .
- Ніколи я не бачив до тебе такої краси , моя Хюрем . А після теплої Родоської води ти станеш ще прекрасніше !
- ах , коли ми попливемо на Родос ?
- Ми попливемо , щойно ти будеш готова і віддасиш мені наказ . Я раб твого серця твоєї душі Хюрем !
І не пам’ятаючи себе від щастя , Хюрем кинулася в обійми до свого султана , і вони обіймалися у довгому ніжному поцілунку .