Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Розділ 3
Побажання
Лікарка взяла свою валізку , яка їй впринципі і не знадобилася тепер вже , у праву руку, ще раз вклонилася султанові і Хюрем , охоронець відкрив їй двері і вона вийшла з покоїв султани . А султан Сулейман знову сів поруч зі своєю Хюрем на її ліжко , він посміхався їй і дивився на неї з такою любов’ю , що вона просто не могла не посміхатися йому . Він узяв її за руку і не відводив свого люблячого погляду від Хюрем . Хюрем не слухала що казала лікарка , оскільки була дуже втомленою і далі хвилювалася за свій стан
- Що зі мною , Сулеймане, я заразна ?
- Ні ,моя люба Хюрем , лікарка сказала що ти просто втомилася . Тобі треба добре поспати і усе минеться . Але все ж таки є у мене чудовий спосіб , щоб ти не сумувала !
- Ах , Сулеймане ,
- Нам потрібно тепле море і сонечко і ти миттю повеселішаєш !
- Я б залюбки , володарю , але ж ти бачиш яка погода !
- Нам не обов’язково гуляти тут , Хюрем , серед наших земель є і інші міста , де тепло і сонячно . Нам взагалі треба поїхати на якийсь острів , де тихо спокійно і тепле море .
- На острів ?
Хюрем султан дуже сподобалася ця пропозиція Сулеймана . Їй дуже хотілося поїхати кудись подалі від метушні та гаремних інтриг , а особливо їй хотілося подихати морським повітрям та скупатися в теплому морі . Султана почала перераховувати усі захоплені османами острови і вона згадала про один великий острів , та розхвилювався чи погодиться на цю поїздку султан Сулейман. Опустивши очі , наче в чомусь завинила Хюрем султан почала говорити : » Сулеймане , я ….б ….чула …» . Падишах побачив , що Хюрем боїться йому щось сказати і миттю заспокоїв її . » Кажи , моя Хюрем , не бійся нічого ! » - лагідно промовив султан до своєї султани .
- Я чула , що зараз на острові Родос досить тепла погода , і море там дуже чисте .
- Ти хоче туди , Хюрем ?
- Ах , мій великий володарю , дуже хотіла би , але не знаю чи погодишся ти .
Сулейман , простягнув до Хюрем руки і вона привстала і при обійняла султана , не розуміючи чого чекати .
- Моя Хюрем! Світло очей моїх ! Моя султана ! Жінка моя ! Ти не повинна взагалі ні про що хвилюватися ! . Якщо ти хочеш на Родос , моя Хюрем, то віднесе нас туди найшвидшим кораблем!
- Справді , Сулеймане , ми поїдемо ?!
- Так , душа моя , твоє бажання закон для мене !
Хюрем просто засяяла від радості і її усмішка не зникала цілий день , і їй навіть трохи полегшало , вона встала з ліжка і звеліла своїм служницям Есмі та Назли хатун принести їй з султаном смачний сніданок .
Дівчата у зеленій , та рожевій сукнях вийшли зі своєї кімнатки , що була при покоях Хюрем султан, опустили голови та вклонилися султанові і султані та віддалилися з покоїв . А Хюрем із султаном сиділи разом на дивані і думали про Родос . Сулейман теж був радий туди повернутися . Минуло вже два роки відтоді , коли багатотисячне військо султана Сулеймана, захопило острів Родос. Сулейман почав згадувати ту саму ніч ,коли він ледь не потонув , по дорозі на острів . Йому теж хотілося поплавати вже в власному мирному морі , та за власним бажанням ще і разом зі своєю так коханою Хюрем султан . Тим часом служниці повернулися в покої з величезним підносом . Чого тільки там не стояло : тарілка млинців і буребродів з маслом , чотири бокали шербету та дві ложки і дві веделки , а також на закуску султанові з Хюрем були ще і дві тарілки з чилбіром . Коли дівчата поклали піднос на трапезу і віддалилися в кімнату султан з Хюрем сіли за сніданок . Дощ на вулиці не вщухав , та Хюрем султан вже це так сильно не засмучувало .