Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
— Як мене це вже достало! — холодно промовив Сіріус, стискаючи волосся у кулак.
Хлопець у поспіху збирав свої речі. Він вирішив покинути цей клятий дім із ненормальними ідеалами й точно знав, куди піде. Кинувши у рюкзак кілька важливих дрібниць, він швидким кроком вийшов зі своєї кімнати. Коридор здавався холодним і ворожим, його стіни нависали над ним, мов суворі судді. Тиша тільки підкреслювала важкість моменту, і кожен його крок гучно лунав у порожньому просторі.
На шляху йому трапився Регулус.
— Ти куди? — запитав він, його голос зраджував суміш недовіри та хвилювання.
— Подалі звідси, — кинув Сіріус коротко, навіть не глянувши на брата.
— Ти не повернешся? — запитав Регулус, хоча він знав відповідь на це питання, і не зупиняв старшого із Блеків
Сіріус проігнорував брата і лише пришвидшив свій крок, не обертаючись. Його рішення було непохитним, і будь-які слова здавалися зайвими.
Через двадцять хвилин він уже стояв перед дверима сімейства Поттерів. Його серце шалено калатало, а долоні трохи тремтіли. Сіріус вагався лише мить, перш ніж постукати.
Двері відчинив Джеймс, одягнений у домашній одяг. Його очі одразу спалахнули радістю, коли він побачив свого друга.
— Приютиш гультяя? — усміхнувся Сіріус, злегка опустивши рюкзак на плече.
Джеймс широко посміхнувся і відчинив двері ще ширше.
— Заходь. Ти тепер удома, брате.
У цих простих словах було більше тепла, ніж у стінах родового дому Сіріуса за всі роки його життя.