Раймон намагається медитувати, коли холодна вода з водоспаду б’є прямо по спині.
— Макклелан-сан, а ви людина старого загартовування, — спокійно каже Мінеха та спостерігає за Раймоном.
Седрік кивнув.
— Після цього буде чайна церемонія, чуєш!? — суворо крикнув Седрік до Раймона.
— Так, Сер! — голосно відповів Раймон.
— Макклелан-сан, а чому ви обрали Японію? — поцікавилась Мінеха.
— Люблю культуру і атмосферу… — зітхнув чоловік.
***
Так не один день проходив в тренуваннях духу вампіра.
— Мочі були смачними! Раймон, ти молодець, — весело мовила Мінеха та хлопнула його по плечу.
— Так? Дякую, Мінеха… — Раймон радісно посміхнувся.
— Ви двоє! — каже Сердік та сідає. Він тримає дерев’яну скриньку.
Мінеха та Раймон подивилась на нього.
— Ви заслужили на нові горизонти і спокій, тільки обіцяйте не знімати до самої смерті, — каже Седрік та відкриває скриньку з двома каблучками. Вони були тонекими, створеними з білого золота, на одному був круглий, гладкий мінерал, а на іншому чорний у формі ромбика.
— Це..Вони… — каже Мінеха, погляд в її очах засяяв.
— Даю чесну клятву джентельмена, — каже Раймоні дивиться на Мінеху.
Седрік ледь помітно всміхнувся.
Каблучку з білим мінералом Мінеха повільно одягає на беіменний палець Раймона. В свою чергу, чоловік одяг каблучку з чорним ромбом одяг на Мінеху.
— Постарішаємо разом… — з посмішкою мовив Раймон та міцно тримав дівчину за руку.
Вона кивнула, переплітаючи свої пальці з його.
— Ким-ким, а священником в церкві, я ще не був. — Седрік похитав головою та зробив ковток зеленого чаю.