Раймон ніжно дивиться на Мінеху і всіляко уникає дотиків. Проте душа жадала торкнутись до шкіри та відчути її.
Він впевнений, кожен погляд, кожна хвилина разом- взаємна.
***
— Раймон… Я читала про дещо. що нам може допомогти… Може спробувати? — тихо питає Мінеха.
Він одягає легкі шкіряні перчатки. Брістол обережно торкнувся руки Мінехи.
— Раймон? — дівчина здивувалась та різко відставила руку.
— Не лякайся, шкіряні перчатки наче як зменшують або нейтралізують мій вплив, — з ніжною посмішкою сказав він.
— Правда?..Я про таку практику не чула раншіе… — тихо каже Мінеха і обережно бере його за руку у перчатці.
Раймону навіть так, вже до тремтіння в тілі було приємно торкатись дівчини.
***
Раймон дивився на сплячу Мінеху.
⟪Головне не переборщити зі снодійним…Дуже складно маскувати її ауру від моїх підлеглих…⟫, — подумав Раймон та потер лоб. Він не міг змиритись з тим, наскільки по різні сторони барикад стояли вони.