Проходив тиждень за тижднем… Шион повернувся до столиці після патрулювання кордонів. У халіфаті було спокійно, і султан збирався підписати з ними мирну угоду. Він повернувся до свого палацу у супроводі Джафара, який ні на крок не відставав. Коли вони опинилися у великій залі, султан звернувся до друга.
- Джафаре, поїжджає у Ватас. Перевір, як там Сейрен.
Джафар нахмурився, за час відсутності султана він забув про наложницю. Емір відкланявся та зібрався у дорогу, хоч не було жодного бажання виконувати наказ султана. Дорога у ватас займала майже два дні через жарку пустелю. Джафара супроводжували четверо людей - вірних воїнів. Емір обдумував свої дії у Ватасі, бо збирався позбавити і себе, і султана проблеми під ім’ям Сейрен.
Надвечір другого дня п’ятеро вершників заїхали на широке подвір’я володінь еміра Бека. Слуги не поспішаючи ходили по двору. Вони не чекали гостей. Джафар зліз з коня та передав йому одному з конюхів еміра. Він помітив Найну і хотів підійти до служниці, але дівчина перегородив шлях управляючий Ібрасім, який сурово дивився на непрошеного гостя зі столиці.
- Еміре Джафаре, ми не чекали на ваш візит.
- Мені треба терміново побачити еміра Бека, - заговорив він, слідкуючи очима за служницею.
- Ясновельможний Алан-сул скоро повернеться і зможе вас прийняти, - більш ввічливо заговорив Ібрасім. - А поки проходьте, відпочиньте.
Джафа пішов за управляючим, загубивши Найну серед слуг дому. Емір згадав причину свого візиту і запитав:
- А де Сейрен-ханим?
- Хто його знає? - сказав Ібрасім. - Вже два дні пройшло як вона поїхала.
- Куди?
Управляючий потис плечима, коли відчинилися ворота і в’їхав самотній вершник, одягнений у темний одяг з прикритим обличчям на вороному коні. Поступово вершник здався Джафару знайомим, але він не розгледів його обличчя.
- Ю Бек?
До вершника підбігло двоє служниць, але той сам зістрибнув з коня. Найна тримала тварину та щось говорила вершнику. Ліка принесла води. Вершник стягнув дивну чалму, яка прикривала обличчя та кинув покривало Ліці, розпустивши темне волосся.
Розвернувся до неї обличчям, щоб не приховувати своєї неприязні до неї. Сейрен поклала руку на живіт, який вже помітно виступав уперед. Найна поспішила віддати коня слузі та побігла до ханим.
- Вечір добрий, еміре Джафаре, - проговорила дівчина.
- Доброго, бачу ти не сумуєш за межами сералю, - підколов Джафар колишню наложницю.
Сейрен посміхнулася обійшовши еміра збоку та зайшла в дім. Найна та Ліка поспішили за нею. Вона повернулась до своїх покоїв, де служниці накривали вечерю.
Ібрагім провів еміра відпочивати у простору кімнату, куди слуги стали накривати на стіл. На порозі з’явився Регнар, який з-під лоба дивився на непрошеного гостя зі столиці, якого вважав винним усіх бідах своєї господині. Регнар став особистою охороною еміра Бека і зараз його супроводжував. Алан-сул вже встиг поговорити зі своєю вихованицею, тому з зіпсованим настроєм прийшов до еміра Джафара. Вони привіталися та сіли вечеряти. Алан-сул наповнював свій келих вином один за одним. Регнар нагадав еміру про гостя, а той вигнав його з кімнати. Джафар залишився наодинці з-під випившим еміром Беком, і почав говорити:
- Султан поцікавився становищем колишньої наложниці.
- Султан ще її пам’ятає? - здивувався Алан-сул, осушуючи новий келих. - Я не думав, що Шион згадає про такі дрібниці, як вагітна наложниця.
- Вагітну? - перепитав Джафар побліднівши. - А ви впевнені, що це дитина Шиона?
- Хто його знає? - долив собі і гостю вина еміру. - Вона з гарем повернулася важкою.
Ця новина рушила усі плани Джафара. Тепер він не міг просто стратити наложницю, яка носила під серцем першого спадкоємця султана. Емір вирішив підійти до проблеми з іншого боку.
- Еміре, а ваша донька про це що говорить?
- Плакала в подушку, а потім від дитини хотіла б здихатися, - пив емір. - От покарали мене небеса перетворивши сина на доньку.
Джафар уважно слухався у п’яні відповіді еміра Бека, не торкаючись свого келиха, щоб краще думалось.
- Перетворили сина на доньку? - не зрозумів Джафар.
- Сейрен, я не впевнений, що вона моя донька. Краще б Ю лишився у своїй подобі, - плів нісенітниці п’яний емір Бек, залишаючи горе вином.
Джафар по-своєму зрозумів ці слова і зблід ще сильніше Емір Бек став засинати, хоч Джафара було ще безліч запитань до нього. Він залпом осушив свій келих та кликнув слугу, який допомогли вкласти спати п’яного Алан-сулом. Джафару треба було негайно поговорити з Сейрен, але Ібрасім не пустив молодого еміра до її покою у пізні нічний час. Довелося Джафару чекати до ранку.
Сонччні промені сковзал по верхівках зелених пальм, які росли навколо дому емира Бека. Слуги метушились на дворі та у кухни, готуючи сніданок на часть небажаного гостч.
Джафар вийшов на ґанок, де з далеку побачив Найну. Ібрагім відіслав її по справам, перш ніж емір встиг щось сказати. Слуга провів гостя до еміра Бека. Він провів Найну довгим поглядом, поки вона не зликала не зникла у дальніх покоях. Алан-сул голосно когось сварив, а потім підійшов до гостя, допиваючи келих з вином. Джафар увійшов, помітивши Регнара та одну зі служниць Сейрен - Ліку. Емір Бек підставив келих, щоб слуга наповна його до країв.
- Еміре Беку, що трапилось? - поцікавився Джафар.
- Моя донька Сейрен знову кудись поділась.
- Тобто? - не зрозумів Джафар спокій на п’янки з самого ранку Алан-сула.
- Сейрен-ханим втекла з дому на світанку, - пояснив Регнар, бережно тримаючи Ліку за руку.
В очах у служниці стояли сльози, ніби це була її вина. Джафар сів напроти еміра та спитав:
- Ви не збираєтесь її шукати?
- Навіщо? Їй набридне гуляти, і вона повернеться додому, - говорив Алан-сул. - Якщо вам нудно, можете її пошукати самостійно.
- Пошукати? - встав Джафар з місця, не очікувавши почути такі слола від Алан-сула.
Він швидко вийшов та зіштовхнувся з Найною у коридорі. Служниця хотіла втекти, але емір міцно схопив її за руку. Джафар ловив кожен її рух.
- Де Сейрен?
- Не знаю. Вона знову поїхала, нікому нічого не сказавши, - сухо мовила Найна, не піднімаючи очей на еміра.
- Де вона любить бувати?
- Не знаю.
- Невже не хвилюючи за свою ханим? - не розумів байдужості служниці молодий емір.
- Вона завжди повертається, бо це не перша її втеча, думаю, і не остання.
Джафар відпустив руку служниці, і вона поспішила коридором, щоб зникнути з його очей. Ібрагім вийшов до еміра та чекав, поки той озирнеться до нього.
- А де поховано Ю Бека?
- На пагорбі, за містом, - відповів чоловік.
Джафар поспішив у двір, де осідлав коня один зі слуг. Емір застрибнув у сідло та велів відчинити ворота. Один зі слуг виявив бажання супроводжувати Джафара. Емір не відмовився та поскакав до поховальних пагорбів, які виднілися в далечині. Він думав, що знайде там Сейрен, хоч це й дивно приходити на власну могилу. Залишивши слугу у підніжжя пагорба, Джафар став підніматися нагору по вузькій стежки, зарослою верблюжими колючками. Серед сухих дерев та полів холодно розташувались кам’яні плити, на яких спалювали померлих. Багато сухих квітів лежало навколо плит, бо їх ніхто не спалював і не прибирав. Емір зліз коня та прив’язав його до сухої гілки високого дерева. Давно не було дощу, тому весь пагорб вигорів на пекучому сонці. Джафар пішов далі, пробираючи серед сухостою. Перекотиполе розкочувалось з боку в бік, чекаючи на жаркий подих вітру. Півгодини пороздумував Джафар прохожуючись серед кам’яних плит, поки не помітив сірого коня, який пасся на сухій траві. Емір навшпиньки пробирався до плити, на якій сиділа Сейрен. Вона плакала та щось говорила сама собі, ніби заспокоювала мертві плити. Джафар став підходити до неї ближче. Дівчина помітила його та витерла рукавом темного одягу свої сльози. Їй не хотілось показувати свій біль сторонній людині.
- Ніхто не збирався тебе шукати. Чого ти сидиш на власній могилі? - спитав емір.
- Де хочу там і сиджу, - відвернулася Сейрен, сльози знову набігли на сірі очі.
Джафар стояв у метрі від неї, відчувши як гірко зараз на душі у дівчини. Він згадав про слова п’яного еміра Бека і його серце стисла вина.
- Я довго не розумів: чому ти мене так дратуєш? Твій характер, на відміну від зовнішності, майже не змінився за чотири роки Ю Бек.
Сейрен злякано глянула на Джафара, який схрестив руки на грудях та продовжував говорити:
- Не знаю, через що ти пройшла і як так сталося. Лише вчора зрозумів, у чому проблема Ю Бек.
- Не розумію вас, - ледве вимовила Сейрен.
- Можеш не опиратися, Ю. Твій батько надто багато вчора випив та проговорився про «кару небес, яка перетворила сина у доньку.»
- Ви щось плутаєте, еміре Джафаре, - зібралася з духом Сейрен та розвернулася до нього. - Ю Бек давно помер, а емір Алан-сул мені зовсім не батько.
- Раніше раніше ти менше плакала, Ю Бек.
Сейрен і не помітила, як з очей знову потекли сльози, бо Джафар був правий у кожному слові.
- Це не так, - витерла обличчя рукавом Сейрен, - просто, раніше я не показувала сліз ніком.
Сейрен випрямилась та зблідла, коли підійшла до Джафара. Емір помітив випуклий живіт, який дівчина старалася сховати.
- Твоя дитина від Шиона?
- Я нікого іншого до себе не змогла підпустити.
- Чого ж ти хотіла вбити дитину?
Сейрен побіліла, хапаючи ротом повітря. Вона схопилась за свій живіт і зомліла. Джафар підхопив її та став трясти. Губи дівчини посиніли
- Сейрен! Ю!