Cейрен покинула покої султана та стала одягатися. Їй необхідно було до світанку повернутися у сераль. Наложниця одягнула ентарі та поправила волосся, щоб зав’язати стрічкою. Дівчина озирнулась і помітила свою стрічку під подушкою, на якій спав Шион. Вона обережно сіла на край ліжка та нахилилася, щоб витягнути свою стрічку. Султан ворухнувся та схопив наложницю за руку.
- Куди зібралась? - скрізь сон спитав він.
- Світає скоро, - зі страхом у голосі мовила Сейрен.
- Я тебе не відпускав, - стиснув зап’ястя наложниці Шион.
Сейрен відвела погляд, щоб султан не помітив набіглих сліз на її очах. Дівчині стало боляче від таких слів. Вона не розуміла різкої зміни у ставленні султана до себе. Видно Джафар приклав до цього руку раз Шион став бачити у наложниці ворога.
- Ти лише тимчасово розвага. Не задирай носа!
- Я знаю своє місце, - пошепотіла вона.
Султан поглянув на неї холодними зеленими очима, ніби чекав якоїсь іншої відповіді. Мить мовчання затягнулась надовго.
- Зникни, - буркнув султан, відпустивши руку наложниці.
Вона відкланялась і вийшла з покоїв. Ноги її не слухалися, а з очей покотилися сльози. Вона притулилася до холодної стіни, щоб не впасти. Дівчина схлипувала від розчарування і витирала червоні очі від сліз. Хтось торкнувся її плеча, але Сейрен не озирнулась. У глибині душі вона здогадалася, що позаду стоїть емір Джафар.
- Не треба було за мене заступатися. Мені треба було померти, як іншим наложницям, - говорила вона, ковтаючи сльози.
Джафар повернув її до себе та промовив:
- Я не заступався за тебе. Ти мене дратуєш.
- Моє життя перетворилося на жах, коли султан повернувся. Ви приклали до цього руку…
Різкі слова та сльози наложниці не розчули серце еміра. Вона подивилася на Джафара, який збирався її вбити, тримаючи за спиною ніж.
- Я знаю, що ви піклуєтесь про султана. Еміре, я люблю його і готова віддати за нього своє життя, навіть, якщо воно обірветься зараз.
Джафар вже не ховав ніж від наложниці, яка розкрила його наміри. Холодне лезо блиснуло у тьмяному світлі догораючих смолоскіпів.
- Ти смілива, - промовив він. -Це не пусті слова, хоч ти вже раз врятувала життя султану.
Вона не підняла голови, коли емір зрізав локон її пишного темного волосся.
- Я тебе попередив.
Сейрен повернулася до своїх покоїв, коли почало світати. Вона не стала будити служниць, а сама перевдяглася і вклалася спати. Усі її думки зайняв Джафар та його попередження, яке він точно виконає, якщо Сейрен дасть привід для цього. Емір ненавидів наложниць не лише тому, що через них стратили його брата, але через особисті рани на серці. Сейрен знала, що давно Джафар був закоханий в одну наложницю Шиона. Юний принц навіть збирався подарувати її другові, але дівчина зрадила Джафара та втекла зі слугою. Емір не став її шукати, а закрив своє серце на міцні замки, щоб більше ніхто не використовував його. Джафар боявся підпустити до себе когось близько. Дівчина закрила очі, як їй хотілося допомогти вилікувати серця двох своїх друзів.
Найна довго будила свою ханим, бо Харон же декілька разів приходив до Сейрен. Наложниця куталась з головою у простирадло і не хотіла нікого бачити. Вона відмовлялася їсти та ні з ким не говорила. Найна і Ліка лише мовчки переглядувались. Служниці залишили у спокої свою господиню, коли вона накричала на них. Сейрен розплакалась, бо тільки-но образила єдиних вірних людей.
Наступні два місяці вона не бачила султана, а лише шпигунів від еміра, які слідкували за кожним її кроком. Сейрен не виходила у сад та перестала відповідати на листи батька. Алан-сул не добився дозволу побачити вихованицю, і Харон постійно йому відмовляв. Емір Джафар усіма способами намагався відіслати еміра Бека зі столиці, щоб він не нагадував Шиону про свою вихованицю.
Потім султан зібрався на кордон, бо у халіфаті нарешті все заспокоїлась. У них з’явився новий халіф, який не був дружелюбний до Ібрасіму. Поки думки Шиона були зайняті можливою війною, Сейрен нудилась у чотирьох стінах, займаючись перекладанням книжок.
Вперше за останні вісім місяців на небі для з’явились хмари. які не принесли довгоочікуваного дощу. Ель-Мінора забігла до покоїв Сейрен з розпущеним рудим волоссям, яке хвилями спадало на її блакитні ентарі.
- Сейрен-ханин, чули новину?
- Мінора, не галасуй, - сухо відповіла Сейрен.
- Султан їде на війну з халіфатом! про це говорить весь палац!
Дівчина промовчала, заправляючи уголку золоту нитку, вона холодно стала говорити з іншими наложенцями, її серце стискалось від болю та образ,
- Ви не бачилися з султаном? - спитала вона.
- Мінора, у мене немає бажання з тобою говорити.
Руда дівчина підсіла до Сейрен та смикнула її за рукав, на що старша наложниця повернула до неї обличчя.
- Правда, що емір Джафар вам погрожував?
- Що за несенітниця? - злякано запитала Сейрен. - За такі слова і головою можна заплатити: це просто чутки.
- Отже, це правда, - зблідла дівчина.
Найна уронила рознос з виноградом, коли почула ці слова. Мовчазний погляд Сейрен говорив про усе без слів. Найна вибачилася та стала збирати ягоди по підлозі. Сейрен із гірким поглядом дивилася на неї. Служниця щиро кохала еміра Жжафара, який бажав їй смерті. Поки вона не порушила його попередження все залишиться без змін. Мінора торохкотіла без зупинки, а Сейрен тихо чахла від бездіяльності.
Близько обіду наложниця випроводила свою молодшу майже сестру з покоїв, щоб нарешті відпочити від балакучої дівчини. Найна і Ліка прислужували їй. Служниця намагалась розговорити наложницю, але та не збиралася ділитися душевними муками. Декілька разів приходив Харон, який говорив з дівчиною. Ні Ліка, ні Найна не знали про що говорив євнух з наложницею.
Найна ж вирішил допомогти своїй ханим. Ліка повернулася до покої готувати Сейрен до сну, а Найна покинула сераль у пошуках еміра Джафара. Вона накинула покривало на голову і направилася до його покоїв. Дівчина постукала у двері, але відповіді не було. Найна розчаровано опустила голову, коли повз пройшла сторожа. Вона затамувала подих, постукавши вдруге у двері. Джафар відчинив на цей раз, не очікуючи побачити служницю за ними.
- Найна, - здивувався він і посміхнувся.
- Еміре Джафаре, дозвольте з вами поговорити.
Джафар пустив її у кімнату, а потім здогадався навіщо вона могла прийшла. Служниця озирнулась до еміра і сказала:
- Ясновольноможний еміре, змилуйтесь над моєю господинею. Вона вже два місяці не покидає покої через ваші загрози, - повільно мовила служниця.
Дівчина підняла темні очі з кокетливим поглядом на чоловіка. Джафар стиснув руки перед собою, суворо глянувши на неї. Вона впала у безодню ненависті
- Прошу, поговорити з султаном, щоб відіслав її сералю назад у Ватас.
- Це неможливо. Я від усього серця бажаю смерті їй,а ти просиш мене про таку послугу
Найна зніяковіла, бо чутки виявилися правдою. Джафар зі злостю стиснув зуби: його знову хотіли використати для досягнення чужих цілей. Найболючіший удар був у саме серце, коли Найна прийшла просити за Сейрен. Наложниця знала, що робити.
- Я доб’юся, щоб її стратили!
- Благаю, не треба! - впала на коліна Найна. - Ніхто не знає, що я сюди прийшла.
Найна вхопила рукав еміра, але він грубо відштовхнув її. Служниця сиділа на підлозі зі скляними від сліз очима, слідкуючи за Джафаром.
- Зникне з моїх очей!
Найна ковтала сльози, виходячи з кімнати. Джафар затис серце, щоб його шалений стук не заглушив слова. Він провів служницю печальним поглядом, сподіваючись, що бачить її не востаннє. Найна повернулася до себе, де її чекала подруга Ліка, яка довго говорила з нею про становище їх господині у сералі.
Сейрен усю ніч провела у султана. Шион покинув прокинувся на світанку. Він торкнувся простирадила, де не лишилося тепла від тіла наложниці. Шион кликнув рабів, які одягли його та накрили стіл. Апетиту у султана не було, думки гнітили душу, але ні з ким не хотілося ділитися своїм переживаннями.
Шион звелів покликати Джафара, який вже повинен був прийти з палац. Султан зняв зі стіни позолочений ятаган, який був дорогий для нього як пам’ять. Будучи принцем, Шион велів зробити чотири однакових ятагани, які подарував трьом найкращим друзям, а один лишився у нього.
- Корсо, Джафар, Ю Бек, - прошепотів Шион.
Він витягнув ятаган з ножен і торкнувся леза, але воно вже встигло затупитися за чотири роки. Раб постукав та привів еміра Джафара. Султан озирнувся до друга і помітив на поясі еміра такий же ятаган. Джафар давно його не одягав, а чомусь цього ранку згадав про подарунок султана.
- Султане, ви хотіли мене бачити?
- Хіба потрібні причини, щоб побачити друга? - він склав ятаган у ножни.
Джафар не відповів. Він торкнувся своєї зброї згадуючи, як вони троє поклялись у вірності принцу Шиону. Джафар сумно опустив очі, бо подумав про свого брата Корсо. Це він винен, що не зумів виправдати брата, який до кінця життя має переховуватися.
- Джафаре, чув що ти хочеш вбити мою наложницю?
- Так, - відповів Джафар, піднімаючи гнівний погляд на султана.
- Не розумію, що мене в ній приваблює, але без неї нудно по ночах.
Джафар почав жалкувати, що досі лишав Сейрен у живих. Він не хотів втрачати сласне життя через наложницю, яка знає про його брата.
- Джафаре, я хочу відіслати її назад до батька.
Емір здивувався, а потім зрадів від щирого серця. Шион повісив на стіну ятаган та розвернувся до друга який чекав на пояснення.
- Я знову обходжу кордони, покину столицю на місяць-другий. Не хочу, щоб ти брудний в свої руки.
- Султане, я б ніколи не посмів…
- Знаю, але не хочу давати привід для зайвих чуток. Вона лише одна сотні речей, які оточують мене у палаці. організуй все.
- Мудре рішення, ваша величність!
Джафар з радістю випровадив слух до еміра Бека, які повідомили йому, щоб забрав Сейрен з гарему. Радості Алан-сула не було грані, а Сейрен занепала духом. Вона не встигла попрощатися зі своїми подругами, ні з Шионом, лише злий погляд Джафара слідкував за нею, поки вона не покинула сераль.
Алан-сул забрав свою вихованицю та поспішив повернутися у рідне місто. Втомилася душа наложниці, бо погано пережила довгу дорогу. Сейрен погано себе почувала. Регнар був радий знову бачити Сейрен у домі, де вони могли перебувати під одним дахом. Ліка стала менше говорити, щоб її ревність не кружила голову. Сейрен мучилась від поганого самопочуття та розривала серце на частини, плачучи вночі у подушку і згадуючи дорогого Шиона.
Коли Алан-сул знову повернувся у столицю, щоб допомагати еміру Джафару в управлінні, Сейрен стала тікати з дому. З кожним днем їй ставало гірше, часто зранку нудило, нічого не хотілося їсти, а груди та живіт почали боліти. Дівчина старалась нікому не говорити про свою дивну хворобу, але Ліка і Найна почали помічати зміни у її здоров’ї.
Одного ранку Сейрен знудило за сніданком, коли Ліка кинулася їй допомагати. Найна подала ханим підсолонену воду. Сейрен не могла пити, бо їй знову стало зле.
- Сейрен-ханим ви вагітні?
- Що за дурниці? - сплесну руками Сейрен, мало не зомлівши від подібної новини.
Ліка все ще тримала за руку ханим, заглядуючи у її сірі стурбовані очі. Сейрен з острахом торкнулася рукою живота, не могла повірити, що там хтось живе. Найна посміхнулась і підсіла ближче до хании, піднявши на неї темні очі.
- Ви ж наложниця султана, проводили з ним багато ночей… Чому ви дивуєтесь?
Сейрен відвела погляд. Вона ніколи не задумувалася про наслідки жарких ночей з Шионом, особливо згадуючи своє колишнє життя. Ліка і Найна нікому не сказали про становище Сейрен. вона заборонила говорити комусь про свою вагітність. Колишня наложниця султана намагалася позбавитись дитини. На щастя, їй двічі врятували, а емір Бек вмовив дівчину лише дитину він пообіцяв доньці дозволити їй померти коли з’явиться на світ її дитя від султана. Алан-сул не мав спадкоємця, тому збирався за будь-яку ціну отримати цього малюка.