Ліхтар

Марк помітив Лору біля її дому. Дівчинка сиділа на витертих дощатих сходів, що вели до вхідних дверей. Тримаючи на колінах великого помаранчевого гарбуза, старанно вирізала на ньому усміхнену мармизу батьківським мисливським ножем - масивним і важким. 

- Навіщо ти це робиш? - спитав Марк. - Чи не маєш чим зайнятися?

Осінній вітер жбурнув до ніг хлопчини жменю сухого листя. Ясно світило сонце. І було не по-осінньому тепло, як для кінця жовтня.

Гарбуз на колінах Лори ніби світився.

- Тому що так треба, - вона ставилася до своєї роботи серйозно і не відводила погляду від ножа, яким спочатку легенько позначала лінії посмішки, а потім вирізала, з помітним зусиллям вганяючи ножа у тверду шкірку. - Кожна людина з настанням тринадцяти років до настання Геловіну повинна вирізати собі ліхтаря з гарбуза.

- Це дурне повір’я, - відмахнувся Марк. - Давай краще погуляємо.

Лора не глянула на нього. Вона вже вирізала трикутні очі. Її гарбуз виявився непоганим. І не моторошним.

- І що станеться, коли цього не зробиш? - запитав Марк.

- В ніч Геловіну під час сну люди потрапляють у темне місце. Ліхтар з гарбуза допоможе освітити шлях, - незворушно пояснила дівчинка. - Якщо в тебе нема ліхтаря, заблукаєш назавжди.

Іноді вона говорила дивні речі. Марк не любив, коли Лора ставала такою. Але на його вулиці з дітей його віку була лише вона. Але, бачачи, що подруга захоплена роботою, хлопчик махнув рукою й пішов геть. Особливо коли почув пісню, що звучала зі старого радіо на подвір’ї Лори:

«There is someone
Walking behind you…»

Слова цієї пісні до нестями лякали хлопчину.

***

Він не вирізав собі гарбуза, бо був зайнятий то уроками, то підготовкою до свята. Шив костюм. Разом з батьками купував цукерки і прикраси в дім. Іноді бачився з Лорою. Вона не згадувала про ту розмову й поводилась нормально.

Ввечері Геловіну Марк в костюмі динозаврика назбирав багато цукерок у сусідів. Він з компанією однокласників ходив від будинку до будинку. У нічній темряві яскраво сяяли гірлянди і свічки в гарбузах. Іноді Марку здавалося, що мармизи гарбузів стежать за ним. Через це він почувався незатишно серед темних вулиць і все більше хотів додому. Тож, коли діти опинилися на його вулиці, Марк вигадав причину, щоб повернутися додому.

На підвіконнях на нього витріщалися вирізані батьками гарбузи.

Після вечері Марк ліг спати. Довго не міг заснути, а коли заснув…

То опинився у майже суцільній темряві, яку освітлювали бліді холодні зірки. Довкола шелестіло сухе листя кукурудзи, завдяки чому Марк зрозумів, що він знаходився посеред поля. Крім шелесту кукурудзи, який чомусь викликав тривогу, хлопчик нічого більше не чув. Ані звуку. А ще він не знав, куди йти.

Хлопчик примружився, щоб розгледіти хоча б щось. Помітив, що стоїть на стежці й повільно рушив уперед. З кожною миттю йому ставало страшніше, і Марк спинявся, щоб себе заспокоїти. Згадалися слова Лори про те, що люди в ніч Геловіну потрапляють у темне місце. І не знайдуть шляху без ліхтаря.

Марк пізно згадав, що так і не вирізав собі гарбуза. І панічно закричав:

- Допоможіть! Допоможіть мені, будь ласка! Мамо, тату, ви чуєте мене? Я тут!

Чутно лише шелест кукурудзи. І швидке дихання Марка. А ще…

There is someone 
Walking behind you…

Коли хлопчик почув, як хтось вдалині наспівує цю пісню, то з криком рвонув уперед, не розрізняючи шляху. Біг так швидко, як тільки міг. Попри те, що ноги плуталися у траві, Марк намагався відірватися від невідомого. Бо хто б це не був, хлопчик не хотів з ним зустрічатися.

Але він ніби біг по колу, бо поле не закінчувалося.

Врешті, вибившись із сил, Марк впав посеред стежки. Його руки намацали щось округле і холодне, нерівної форми, з колючим твердим хвостиком. Невже це гарбуз? Хлопчик схопив гарбуза і притиснув до себе. Однак усвідомив, що той не вирізаний. А ножа Марк при собі не мав.

З відчаю хлопчина став шкрябати нігтями по поверхні гарбуза, намагаючись видряпати хоч щось. Він дряпав і дряпав, пальці боліли, а ще Марк зламав нігтя і плакав від нестерпного болю. Поки не почув над вухом:

There is someone 
Walking behind you…

Наступного дня Марка в ліжку знайшла мама. У хлопчика було вирізане, наче в геловінського гарбуза, обличчя.