Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Істота з озера
Щасливого Нового року
Будинок
Нарциси
Вечірка
Покинута школа
Подруга
По той бік екрану
Воно живе у колодязі
Сестра
Найщиріша любов
Вони
Хатина у лісі
Кара
Тунель смерті
Вугільний чоловік
Та, що забирає серця
Людина без обличчя
Чорний пес
Не йди на вогні
Крейдяний чоловічок
Вулиця
Ліхтар
Трапеза з монстром
Софія скоїла самогубство. Перерізала шию і стекла кров’ю.
Це було б не так моторошно, якби ми не дізналися, що знайшли поліцейські біля скривавленого тіла.
Намальовану крейдою фігурку, яка перерізала собі шию.
Артем казав, що це просто збіг. Що срана фігурка нічого не означає. Це міг намалювати вбивця, хоча ми точно знали, що Софія зробила це сама.
Так, самогубство Софії можна було б списати на збіг обставин, на депресію чи на ще якісь невідомі нам причини. Але було одне «але».
За кілька днів до смерті Софії померла Марта. Повісилася. А під її тілом знайшли намальовану крейдою фігурку повішеника.
Артем не вірив у це. Злився, бо теж був з нами, коли ми вирішили пограти в гру. Ми були п’яні після вечірки і нічого цікавішого придумати не змогли. Мозок після літрів алкоголю важко сприймає реальність, вимикаються захисні механізми і хочеться якихось пригод.
От ми вп’ятьох пригадали легенду про крейдяного чоловічка. Якщо опівночі намалювати фігурку чоловічка з тринадцяти ліній і п’ятьох кіл і сказати певні слова, чоловічок буде танцювати.
Проте легенда не казала, що чоловічка треба стерти, інакше він буде вбивати всіх, хто його викликав.
Слова прості, схожі на дитячу пісеньку:
Танцюй, крейдяний чоловічку
Танцюй, крейдяний чоловічку
Танцюй, крейдяний чоловічку.
І так, він танцював. Чи, може, нам тоді здалося, що криво намальована постать рухала тоненькими кінцівками? Ми сміялися, Влад нібито знімав усе на телефон. Аж поки чоловічок не почав моторошно шкіритися й діставати з-за спини ножа, мотузку, запальничку, сокиру і уламок скла. Цими предметами він почав себе вбивати. Ми раптом протверезіли, бо виглядало це надто реалістично. Мовчки пішли геть, не озираючись. Не розуміли, що пішло не так і чому чоловічок перестав нас слухатися.
А потім померла Марта. За нею - Софія.
Артем розпсихувався й пішов, залишивши мене з Владом. Ми переглянули відео, яке він знімав, проте намальований чоловічок не рухався. Я чула наші п’яні крики, сміх, лайку, але фігурка нерухомо витріщалася на мене з екрану телефона. Хоча можу заприсягтися, що чоловічок танцював!
Тоді ми з Владом пригадали предмети, які бачили у чоловічка. На мотузці повісилася Марта. Ножем Софія перерізала собі шию.
Лишилися запальничка, сокира і уламок скла.
Що з цього набору чоловічок підготував для мене?
Найгірше в нашому випадку - не знати, як врятуватись і відвести від себе небезпеку. Я навіть не знала, хто з нас згадав легенду про крейдяного чоловічка. Звідки вона взялася? Порадившись, ми з Владом вирішили пошукати інформацію в інтернеті. Як і очікувалося, нічого, що б нам допомогло, ми не знайшли, бо легенди про крейдяного чоловічка ніби не існувало. Хіба на закинутому форумі у темі «Крейдяна людина» користувач ihordm837 написав: Убийте іншу людину предметом, який випав вам». Звісно, сконтактувати з цим ihordm837 нам не вдалося, його допис датувався 2013 роком.
Артем помер. Відрубав сокирою ноги, ліву руку і стік кров’ю. Біля нього усміхнений крейдяний чоловічок тримав сокиру.
Влад не вірив у те, що написав якийсь ноунейм. Проте він теж панікував. Що йому випаде - запальничка чи уламок скла? Він спалить себе чи поріже? А я? Що призначено для мене? Чи хотіла я померти так рано? Звісно, ні. Відчай повільно і невідворотно захоплював свідомість. Я не знаходила місця від передчуття незворотнього. Здавалося, ніби крейдяний чоловічок дивиться га мене з-за дверей, зі шпарин, зі стелі, пробирається під моєю шкірою й залазить в мозок, доводячи до божевілля. Я відчуваю, як він танцює в моїй голові, я чую його кроки - туп-туп, туп-туп, туп-туп… Я…
Ховаю в кишеню скривавлений уламок скла. Трохи поранилась, але це не смертельно. Жар від полум’я нестерпний. Воно горить в кількох кроках, нестерпно яскраве, заворожливе і нестримне. Влад вже не корчиться і не кричить. Він мертвий. Не знаю, що саме його вбило - численні порізи чи вогонь. Шматочком крейди малюю біля нього чоловічка з запальничкою і осколком. Намальована фігурка схвально посміхається мені. Я посміхаюсь у відповідь і йду геть. Знаю, що маю зробити ще дещо.
Розповісти комусь легенду про крейдяного чоловічка.