Аналіз оминає почуття

Єва Вайс – імʼя авдиторки, що перевіряє документацію в кожному кутку стін. Вона доволі чемна молодиця з яскравими зеленими очима і білим волоссям трохи довше плечей, яке вона часто фарбує.

Єва

Я швидко крокувала темною вулицею, стискаючи ніж під полами плаща. Мітрас доволі безпечне місто, але все-таки навіть тут самотній жінці краще не гуляти ночами. Особливо вглибині вулиць. 

Єва

– Липо! – його хриплий сміх дратував, це був сміх абсолютно божевільного вбивці, від якого надто сильно тхнуло кровʼю. Та зрештою… я теж вбивця, він мій колега, хоч і не до кінця. – Що ж така красуня тут забула, га?

Єва

– Рада, що ти повернувся. Є багато новин, – швидко прошепотіла я, відводячи погляд кудись у простір стіни Марія. 

– Щось більше за падіння Тросту? 

Єва

Марі

Зрештою вона всадовила мене на ліжко, сідаючи у крісло навпроти так близько, що я могла і поцілувати її. Проте зараз навіть торкнутись до неї було страшно.

– Який саме внутрішній загін до тебе приходив? 

Єва

Єва

Єва

– Давно не бачились, Липо! 

Єва

Вчергове окреслюючи стелю своєї кімнати в Стохесі поглядом, я намагалась вхопитись за думку, що свербіла в моїй голові. Вулиця, та вулиця з баром. Що ж повʼязано із нею?