Як я і думала, розбудили нас на світанку. Я ледь встала, бо після вчорашнього дуже вже боліло тіло. Плюс до цього незручно спала. Наступного разу треба лягти на солому, а не сидіти. Нас швидко випроводили, навіть в туалет не дали сходити. Зі мною поруч йшли хлопчаки.
Від печеної у вуглях картоплі на її пальцях лишилась сажа: в тиші вечора тільки вогнище тліло і вона намагалась обтрусити руки.
В устах зорі тростина флейти – зазвучала дзвінко-дзвінко, зі звуками у танці пальці закружились, так пристрасно і жваво,
Два роки потому
У світ прийшли не найліпші часи. Магічне суспільство розділилось на дві сторони: ту, що певна у брехливості інформації про повернення Воландеморта; і ту, що знала правду.
Не можу повірити, що нам дали зв’язаного та вбраного у Мавку Фрола, який стогне й благає Лукаша про порятунок.
Лукаш не може теж.
Ось вона — Герміона Джин Ґрейнджер. Ще зовсім тендітна дівчина-підліток. Але разом з тим — хоробра третьокурсниця. Її недитяча завзятість вражає уяву, і я не можу стримати здивований подих, коли десь знизу чутно впевнене:
— Бомбарда!
Всім, хто полюбляє різницю у віці, та моїй невгамовній Музі.
Дванадцать років ув’язнення в Азкабані не можуть не залишити після себе шрамів. Однак що робити, коли, дивлячись на хоробру дівчинку, ти знову почуваєш себе живим?
··›·‹··
Мін ніяк не стомлювався розціловувати юнака на своїх колінах: ніжні обережні поцілунки стрімко переходили у наполегливі і вʼязкі та навпаки. Важко дихаючи, Чімін врешті відсторонився від старшого, та збито зашепотів:
– Всі гріхи свої і помилки, злочини та злодіяння, всі гріхи свої і помилки, злочини та злодіяння! Ти відплатиш за все, втратиш усе, ти ніде не знайдеш собі місця!
Двадцять років потому. Село Незин.
– Ти знову посварився з матірʼю?