Після зустрічі у Генерального радника, я вийшла з приймальної кімнати Палацу. Пройшовши кілька кроків, я помітила полковника імператорської гвардії. Щоб привітатися, я зробила невеликий кивок головою, але молодому чоловіку це не сподобалося.
Світанок у місяці вересу відчувався спокійно, наче початок звичайного дня, але він був протилежним: імператорська земля матиме торбу лиха і мішок біди від сьогодні. Бабине літо скінчилося так само як і моя підготовка до помсти. Брати й сестри по зброї збираються до почину перевороту Палацу.
Імперія захлинається у бідності, крові й смертях. Ти зараз бачиш гарні сукні, а я пекло рабської праці. Ти їси найкращі страви та п’єш найрідкісніші вина, коли я йду по мертвим селам від безхліб’я. Ти спиш у м’якому та теплому ліжку, поки солдати вмирають на холодній землі.
Коли Дадзай заходить до лазарету, Чюя одягнений в білу сорочку та сірий жилет. Сорочка поцяткована кров’ю, але це зовсім не схоже на образ залитого одягу та рота з шиєю, який переслідував Дадзая місяцями.
Злива обрушилася опівдні, я мусив шукати прихисток в руїнах старої фортеці.
Дякую моей безсонні 🤩
Вони ніколи не були окремо.
Андромеда ходила кімнатою взад-вперед з трьома конвертами у руках, не наважуючись їх відкрити. В конвертах було доленосне, тобто відгуки на її резюме. Перші в її житті відгуки на її резюме.
Хрускіт дрібного каміння під ногами чутно з кожним кроком. До Майрона доносяться глухі звуки битви й тріумфальні заклики валінорського воїнства. Вони поступово віддаляються й стають тихішими - майар прямує углиб фортеці.
«Врешті, ти одинаком стоїш на руїнах, - провадитиме Манве Сулімо речитативом, - не можеш не усвідомлювати, що усі виправдання скоєного зла руйнуються, за нього доведеться платити справжню ціну. Тобі, Морґоте, а не прибічникам й слугам, які розлетілися, щойно побачили твою поразку.