melody__

Це збірник драблів присвячений тому, що Вей Вусян любить дітей, і тому вони так само відповідають любов’ю йомую А може автор просто хоче, щоб хоч інколи він був щасливим. 

Ти не знала її імені, не знала звідки вона, ким була в минулому. Ти знала тільки те, що вона нагадує вогонь, який спалює в собі стільки всього. Пристрасть. Ти коротко називала її Пристрастю, а вона була не проти. 

Закриваю очі. Бачу чужі душі. В мене питали люди, чи страшно, коли дивляться в саму душу ті безбарвні очі. Я не знала відповіді, тільки невдоволено згадувала минулі помилки, а потім сідала за стіл та писала листи. 

В тому незрозумілому почутті, яке я відчувала у хвилини, коли дивилась у зоряне небо, була моя душа. Дитяча, вона не мала нічого, щоб її так лякало, щоб дарувало острах, що колись її поранять.

Вона була схожа на ніч, яка приходила в його світ, коли він страждав від кохання, яке давно повинне було промайнути, але ніяк не минало. Вона прилітала до нього вітром, холодним і морозним, таким, якого більше ніколи він би не відчув на своїх руках і щоках.