Порожні стіни

    Міцукі з нудьгою зітхнула та прикрила рот долонею. Закінчився черговий нецікавий урок. 

― Боже. коли вже кінець цієї школи, я не винесу, ― тихо мовила та, запустив пальці у своє темно-коричневе неслухняне волосся. 

    Міцукі сама до останнього не могла повірити що сутність в скляній кульці жива і не галюцинація. У вільний час вона розглядала Йоккі, читала інформацію яка могла би якось це пояснити. 

***

     Міцукі не зводила пильного погляду з Асуму. Вона не хотіла зайвих підозр від близької подруги. Та і біс його знає, до чого звичайна недовіра могла би прзивести.

      Міцукі розплющила очі. Зрозуміліше хто та таємнича жінка із снів так і не ставало. Здавалось, що якось та пов’язана з Йоккі. Але ж без доказів будь-яке припущення стає марним. 

     Чоловік зітхнув, коли розглядав документи по новій справі. Це розслідування здавалось йому дивним. Бо вбиті не були чимось об’єднані, крім його загаьного передчуття, наче з кожним з них доказів про вбивство лишалось менше. 

     Джюн сидів спокійно. Періодично ледь стримувався аби від нудьги не зітхати. 

     Арата Кото на допиті почувався знервованим, наляканим, як і повинен виглядати свідок. Стільки в ньому кліше реакцій співпали, що складно не позіхнути. 

      Джюн задумливо сидів і дивився у стіну. Мимоволі посміхнувся. 

⟪Дивитись на стіни і шукати відповідь про трупи в порожніх стінах…⟫

      Йому хотілось вірити що кожна деталь в цей раз стане однозначно вирішальною, а не як було до цього. 

     В кафе лунали пісні якогось молодого айдол гурту. Джюн зітхнув і зробив ковток своєї кави.

⟪Подібна пунктуальність — добре лише в справі⟫, — подумав він та озирнувся. як тільки відчув дотик до плеча.

    Джюн зітхнув. В грудях відчувалось дивне хвилювання від лагідних жіночих дотиків. 

— Ш-ш-ш-ш

    Міцукі немов заглушала усі тривожні думки. 

     Джюн притиснув до себе Міцукі в обійми. Він опустив голову їй на плече.