Джюн сидів спокійно. Періодично ледь стримувався аби від нудьги не зітхати.
Арата Кото на допиті почувався знервованим, наляканим, як і повинен виглядати свідок. Стільки в ньому кліше реакцій співпали, що складно не позіхнути.
Консервативний чоловік, з майже літературною японською вимовою і в силу професіоналізму майже зник якийсь діалект.
***
Джюн вирішив не тягнути. Він взяв кави та сів навпроти молодої дівчини з каштановим волоссям розділеним двома резинками, які зафіксовані на рівні плеч.
Касама Міакі налякано дивилась на детектива.
— Касама-сан, не бажаєте чаю чи кави? — спокійно і ввічливо сказав Джюн.
Міакі в заперечення покачала головою.
— Як бажаєте… — кивнув Джюн.
Очі Міакі виглядали трохи почервонілими.
⟪Може вона емпатична особистість, — першим ділом подумав Джюн. — Хоча по чуткам… вони наче парою були⟫
— Ви хочете поговорити про Шіна-куна? — обережно і тихо уточнила Міакі, коли опустила погляд.
— Так,якщо ви не проти, — стримано але ввічливо відповів Джюн. — Ваші свідчення можуть допомогти у розслідуванні
Міакі промовчала якийсь час.
Джюн терпляче сидів і деколи поглядав на годинник, поки вона сама не розірвала тишу:
— Я знаю небагато…Вибачте… — на очах дівчини заблистіли сльози. — Нещодавно він бросив, а тепер… його…
Міакі закрила обличчя долонями.
— Касама-сан, вам принести води чи хустку? — обережно спитав.
— Не треба!.. — крикнула Міакі зірвавшись на ридання.
***
Джюн зітхнув. Він відчував себе слабким перед сльозами, особливо жіночими, особливо тоді, коли потрібен холодний розумі, а не емпатія.
⟪В Касами є мотив - він її кинув, вони обидва наговорили одне одному безліч образливих слів, — Джюн зробив ковток охоловшої кави. — Якщо це не акторська гра, то її вина висить на п’ятдесяти відсотках, бо мотив наявний, але вона не виглядає як така, якій до цього є справа⟫
Джюн прийшовши до тями зітхнув в очікуванні Йомобамі Міцукі. Тільки він згадав про назначиний з нею допит, як побачив на горизонті невисоку молоду жінку.
— Доброго дня, Арісава-сан, — привітно мовила Міцукі, смахнув темне-каштанове волосся.
Джюну здавався її погляд розслаблений одночасно гострий.
— Доброго дня, Йомобамі-сан, — ввічливо сказав Джюн та не зводив погляду. Увесь одяг жінки нагадував майже офісний, навіть якийсь вишуканий.
— Арісава-сан, ви так мене розглядаєте: це професійне чи до душі припала? — делікатно пожартувала Міцукі.
Джюн кашлянув в кулак.
— Професійне, — холодно відповів. Він старався приховати те, наскільки її питання застало її зненацька.
⟪Треба записати собі десь тренінги від подібних маніпуляцій і від жінок і від чоловіків⟫, — стомлено зітхнув Джюн.
— Пан детектив, — спокійно звернулась Міцукі. Погляд жінки схожий на лисячий, одночасно такий спокійний.
Проте Джюн навіть не усвідомлював наскільки йому сподобається цей допит.
***
Джюн оглядав робоче місце Шіна Іги. Підказок в робочих паперах звичайно шукати зазвичай марна справа, якщо він не мав ворогів в цій сфері, але необхідне.
Розірвані листи, в яких складно щось відновити. Десь просто зім’ятих де йшла мова про Міакі.
⟪На здивування у Касами-сан більше причин ніж у Коти-сана. Не змиритись з розставанням цілком нормально…Погано, але нормально⟫
Щось блиснуло на світлі. Джюн нахилився і нижньої тумбочки дістав лампочку що лопнула і мала гострі краї. Це більше нагадувало, немов з лампи хтось вирвався.
Джюн нахмурився від знахідки.
⟪Іга був або дивним або…. Чогось не помчали раніше… А може це я зациклился на розслідуванні⟫ — зітхнув.
Джюн вийшов на вулицю до напарника і нарешті викинув перчатки за допомогою яких робив огляд. Сатомі стояв біля дверей і курив.
— От скажи мені.. Судмедексперти і патологоанатоми не встановили асфіксію у жодної із жертв, але вони чомусь були в просторі між стінами, — раптово почав Тамайо.
Джюн нахмурився.
— Так. це дійсно дивно…Нагадує, наче це їхнє місце захоронення. Така ірраціональність схожа більше на дії фанатика культу або маніяка
— І я про це…А в них в оточені поки нічого такого не знайдено, — Тамайо видохнув. Джюн кашлянув від запаху дешевого табака. — Чи я чогось не знаю?
Джюн похитав головою в заперечення.
⟪Порожні стіни… Вони всі жертви порожніх стін… Поки все одно звучить все як нісенітниця⟫
Арісава зітхнув і прикрив долонею ніс та рот та пройшов вперед до машини.