мунлайт
Відомі люди
12+
fairyofbeomgyu
Робота завершена
https://archiveofou…
Слеш
K-pop » TXT (Tomorrow X Together)
Максі
Заборонено
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Немає схованих позначок
ср, 09/06/2023 - 23:17
чт, 09/07/2023 - 23:46
1309 хвилин, 39 секунд
Читачі ще не додали роботу у збірки
Навіґація

Субін вимушений повернутися до рідного міста через непередбачувані обставини.

Але неочікувана зустріч із давно втраченим найкращим другом дитинства міняє все.

розділ 1. провінційний хлопець

Сонце от-от має зайти за небокрай. Промені підсвічують голі дерева приємним помаранчевим сяйвом. Субін стоїть навпроти «Феї зерен» – кафе, у якому він так часто бував, коли ще жив тут.

розділ 2. скільки горняток кави знадобиться?

Середа. Пік ранкової метушні. Люди нетерпляче попивають свою каву, перед тим як поспіхом відправитись на роботу, до школи чи ще куди-небудь. Тільки Субін мав увесь час світу. З цієї причини він опиняється у «Феї зерен» у таку ранню годину. Що ж, так, є й інші причини, чому він тут. 

розділ 3. очі й серпанок

Те, що їм вдалося зробили з цим місцем, дійсно неймовірно. «Фея зерен» має блискучий та урочистий вигляд, Субін ніколи не бачив кав’ярню настільки повною життям. Зі старих дерев’яних балок звисають вогники - дещо незграбні, але затишні.

розділ 4. контроль ушкоджень

Мозок Субіна пульсує в ритм пісні. Він відчуває натовп, людей, які гойдають своїми тілами в безпосередній близькості один він одного, відчуває задуху.

Усе наче зовсім близько, але далеко. Відгороджене. Зміщене. Його вуха наче  наповнені водою.

розділ 5. зіткнення ілюзій

Нічого не готувало Субіна до дорослого життя. Безумновно, ми всі росли зі знанням того, що це чекає на нас у майбутньому. Одного дня ти вже не будеш дитиною, матимеш обов‘язки, прийматимеш власні рішення. Одного дня ти більше не зможеш назвати себе дитиною. Але коли настає цей день?

розділ 7. ложка дьогтю в бочці меду

Гучність музики стає такою ж неконтрольованою, як і споживання алкоголю, тож проходить як мінімум година, перш ніж хлопці зовсім втрачають відлік часу й віддаються насолоді перекрикування один одного під чергову слащаву, а-ля «вибух з минулого», пісню. 

розділ 9. решта світу була чорно-білою

Кожна людина має свою історію. Кожна людина має історію, написану для неї, створену для неї, якій вона залишається вірною. Це те, у що, зростаючи, Субін наївно вірив.

розділ 12. фея зерен

Коли дамба проривається, ти почуваєшся так, ніби от-от потонеш.

Принаймні, так почувається Субін, коли безжальні хвилі одна за одною безупинно валять його з ніг, не даючи йому ані секунди, щоб перевести дух.

розділ 14. закінчення й початки

На лавці в парку метушливе довкілля приглушується.

Окрім жіночки літнього віку в синьому спортивному костюмі, яка займається на тренажерах у парку, вони тут одні, далеко від невпинного шуму жвавих вулиць.

розділ 15. що б я відчув, якби ти розірвав мене на частини?

кв: згадки про смерть, ПТСР

 

На стелі є тріщина. У місцях, де був приклеєний скотч, відлущилась фарба. Сусідські діти безтурботно кричать, так що звук проникає крізь тонкі стіни.

Тут багато недоліків.

розділ 16. ну ж бо, проковтни моє серце

Осінь точно не була улюбленою порою року Субіна. 

Осінь написана в мінорній тональності. Кожна мелодія, що розквітає на перевантажених вулицях міста, тужливо прощається зі жвавістю літа й пробуджує у слухачів сентиментальність.

Розділи:
    Примітки
    цей фанфік – переклад, дозвіл на його публікацію був отриманий мною у авторки, яка також надає додаткові матеріали для своєї роботи ->
    Вподобайка
    5
    Ставлення автора до критики