Повернутись до головної сторінки фанфіку: Гаррі Поттер і Викрадач магії

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Коли мені виповниться 80 років,

і я сидітиму в своєму кріслі-гойдалці,

я буду читати «Гаррі Поттера».

І моя сімя запитає мене:

«Аж через стільки часу?»

І я відповім: «Завжди».

Алан Рікман

 

– Хвилиночку уваги! – сказала Макґонеґел, вставши зі свого місця у Великій залі, коли там саме починався сніданок. – Як ви всі знаєте, цього тижня уроки захисту від темних мистецтв вестиме містер Гаррі Поттер. Прошу привітати його в стінах нашої школи.

Велика зала вибухнула аплодисментами. Гаррі встав зі свого місця між Геґрідом і Вілдомом Тофті, древнім, невисоким, лисим й кістлявим вчителем захисту від темних мистецтв, і привітав учнів кивком.

– Гаррі, заходи після уроків до мене на чайочок, – запропонував Геґрід вкінці сніданку, – розкажеш новини, побачиш Бакбика.

– Обов’язково, – пообіцяв Гаррі.

Перший урок Гаррі мав проводити у шестикласників із Рейвенклова та Гафелпафа. Професор Тофті дорогою до учительської трохи проінструктурував Гаррі, які із бойових і захисних заклинань вже підкорилися його учням, а над якими ще варто попрацювати.

– Знаєте, містере Поттере, я невимовно радий, що цих два тижні зможу спокійно позайматися своєю улюбленою артефакторикою! Все-таки я людина науки, а не педагогіки, – мрійливо усміхався старий професор, коли вони вже зайшли в учительську, – хоч і не зміг відмовитись від пропозиції шановної директорки, поки професор Стрейдж, чи як його, удосконалює свої бойові навички в Африці. Ех, молодь! Йому ще є куди рости. Між іншим, колись я вже викладав тут на запрошення директора Дамблдора. Як давно це було! Майже пів століття тому, а пам’ятаю, ніби вчора. Що ж не буду Вас затримувати своїми старечими розповідями. От-от розпочнеться урок.

Кабінет захисту від темних мистецтв Гаррі відімкнув за секунду до дзвону. Кілька хлопців, які до цього сиділи на підвіконнях, поспішно зіскочили з них.

Цього року, відколи професором захисту став Тофті, цей кабінет максимально наповнився різноманітними артефактами, функцію більшості з яких Гаррі не знав.

– Радий знову вас бачити і радий, що майже весь клас успішно склав СОВ і продовжив відвідувати уроки Захисту, – привітав учнів Гаррі, коли всі вони розсілися за парти.

– Ми теж раді знову Вас бачити, сер, – сказав Гарольд Терпін, староста Рейвенклову.

– Містере Поттере, – підняла руку кучерява рейвенкловка Холлі Брокелгерст, – це правда, що Вашу Бузинову паличку викрали?

«От вам і таємниця слідства» – подумав Гаррі.

Він також помітив, як на цих словах стрепенулися круглолиця гафлпафка Елінор Колдвел і низенький рейвенкловець Кевін Екерлі, які влітку були у списку 23 підозрюваних, і як і всі решта, були змушені з’явитися на допит. Ці учні точно не могли нічого розповісти друзям, адже були зв’язані договором про нерозголошення.

– На жаль, так. Зараз іде розслідування цієї справи. Хотів би я знати, міс, звідки у Вас ця інформація, – поцікавився Гаррі.

– Моя старша сестра Менді зустрічається з кимось із Міністерства, – відповіла та.

– Комусь із Міністерства варто би відповідальніше ставитися до збереження робочих таємниць, – сказав Гаррі. – Хоча чим далі, тим менше сенсу я бачу в тому, щоб берегти факт викрадення в таємниці.

Учні згідно закивали.

– Що це все означає? – запитала Тіна Кверк, рейвенкловка із тонесеньким голоском, величезними очима і пшеничний волоссям. – Це зробив хтось, пов’язаний з Відомо-Ким? Вони знову щось задумали?

– Ну ви ж не думаєте, що Волдеморт і його прибічники були єдиними злочинцями за всю історію магічного світу? Майже всі вони зараз або на тому світі, або ж в Азкабані, тож навряд чи ця подія має до них якесь відношення, – заперечив Гаррі. – Темні маги існували і до смертежерів, і, на жаль, будуть існувати і після. Не можу озвучувати здогадок Аврорату з цього приводу. Краще скажу вам, що ваші власні палички можуть чаклувати не гірше Бузинової, і ви не гірше мене чи будь-кого іншого можете протистояти темним чарам. Тож до справи. Може трапитися так, що вам доведеться захищати не тільки себе, але й територію навколо себе та людей на ній. Найпростішим способом зробити когось чи щось непомітними є дезілюмінація. Тож сьогодні ми повправляємося в дезілюмінаційних чарах, а на наступних уроках спробуємо накласти на дезідюміновану територію захисні заклинання.

До кінця уроку восьмеро учнів змогли повністю дезілюмінувати свої парти, а Холлі Брокелгерст дезілюмінувала навіть сусідку по парті Ейпріл Телбут, за що Гаррі нагородив її факультет десятьма балами. Учням, які виявилися менш вправними, було дано завдання потренувати дезілюмінаційні чари до наступного уроку.

Наступними цього дня були знову шестикласники уже із Ґрифіндору і Слизерину. Гаррі подумки нагадав собі бути об’єктивним у ставленні до обох факультетів. Хоча на цей раз це було не надто складно. Уроки захисту продовжили відвідувати тільки троє слизеринців, і всі троє були маґлонародженими (власне, тепер на Слизерині, було чимало маґлонароджених). Ґрифіндорці ж продовжили вивчати захист у повному складі із дванадцяти учнів класу. Звісно, бравий Ґрифіндор теж знав про Бузинову паличку і не оминув можливості розпитати про все Гаррі. Гаррі не міг винуватити учнів у зайвій цікавості, адже добре пам’ятав, як сам у їхньому віці злився, коли від нього щось приховували.

Ґрифіндорці працювали на уроці Гаррі особливо старанно, намагаючись довести своєму вчителю, що вони гідні навчатися на його факультеті. Слизеринці теж старалися, намагаючись позбавити свій факультет слави пропащого.

Наступними цього дня були першокласники зі всіх факультетів по черзі. Ще зовсім малі наївні діти, які дивились на нього, Гаррі, своїми дитячими очима і ловили кожне його слово. Принаймні  рейвенкловці, у яких Гаррі провів уроки до обіду, були саме такими. Вони старанно вправлялися у найпростіших щитових чарах (основа основ: перш ніж вчитися нападати, потрібно навчитися захищатися). Роль атакувальний заклинань виконували тенісні м’ячики, яких Гаррі приніс на урок цілий ящик, і якими учні по черзі метали один в одного. Заодно юні чистокровні чарівники дізналися, як ці жовті штуки використовуються у маґлівському світі. Дехто був настільки вражений, що Гаррі пообіцяв принести на наступний урок ракетки і навчити їх грати у теніс.

Несподіванка чекала на Гаррі під час обіду. Макґонеґел пересіла зі свого директоського місця за обіднім столом на місце професора Тофті (той вже давно апарував у свою лабораторію і до наступного тижня з’являтися у Гоґвортсі не збирався) і завела розмову:

– Бачиш того чорнявого хлопчика-першокласника? – Макґонеґел вказала на худенького непоказного хлопчину, що згорбившись обідав за слизеринським столом. – Його прізвище «Редл». – Гаррі здивовано на неї поглянув. – Він маґлонароджений. Вирішила попередити перед уроком. Жодного зв’язку із Томом Редлом він не має, я особисто перевіряла.

– Не пощастило хлопчику із прізвищем, – мовив Гаррі. – Як до нього ставляться однокласники? Він виглядає подавленим?

– Власне, про це я і хотіла поговорити. Одні бояться з ним дружити, а інші (Гаррі не сумнівався, що інші – це ґрифіндорці) намагаються зачепити чи принизити. І все через прізвище. Я вперше пожаліла, що справжнє прізвище Волдеморта стало відомим. І я боюся, що це може зламати невинну дитину, посіявши в його серці зло і бажання помститися шкільним недругам. З цим треба щось робити. І мені потрібна твоя допомога, адже у всьому, що стосується Редла, ти маєш більший авторитет, ніж я.

– Я розумію, зроблю все можливе. І насамперед, я би хотів провести спільний урок для Ґрифіндору і Слизерину.

– Не заперечую. Піду попореджу мадам Гуч, що зараз у Ґрифіндору буде захист замість польотів.

Директорка залишила Гаррі, і той став обмірковувати план дій.

Ґрифіндорські першокурсники були у захваті, коли до них за обіднім столом підійшов сам Гаррі Поттер і повідомив, що прямо зараз, а не через півтори години, у них буде урок захисту від темних мистецтв. Іще в більший захват їх привело те, що цей урок буде спільний із Слизерином. Маленькі ґрифіндорці і мріяти не могли, що зможуть на власні очі побачити, як переможець одного Редла вкаже іншому Редлу на його місце.

***

Редл. Він наче спеціально був останнім у списку слизеринських першокласників.

– …Шеллі Прайс.

– Є!

– Алан Квін.

– Тут!

– Джефрі Редл, – завершив читати Гаррі.

Відповіді не було. Гаррі подивився на хлопчика. Той сидів сам за останньою партою, при чому з’їхавши на стільці настільки низько, наскільки тільки міг. І якби викладацький стіл не стояв на підвищенні, Гаррі міг би зовсім його не побачити.

– Редле, коли до тебе звертається викладач, треба відповідати! Чи тебе цього не вчили? – уїдливо запитав один із ґрифіндорців.

– Якщо я не помиляюся, Ви Брендон Стамп, – звернуся до ґрифіндорця Гаррі.

– Так, сер, – відповів той.

– Містере Стампе я, звісно, не заядлий прихильник ідеального порядку, але викрикування під час уроку теж суперечить шкільним правилам.

– Пробачте, – знітився малий ґрифіндорець.

Гаррі тим часом вийшов з-за свого місця, став поближе до учнів, спершись об стіл, і продовжив:

– Зараз я мав би розповісти вам про щитові чари, проте спершу я хочу розповісти одну історію. За кілька років до вашого народження у Гоґвортс вступив хлопчик. Цей хлопчик з першого погляду не сподобалася одному професору. Професор вирішив на першому ж уроці поставити хлопчика на місце, показавши, як мало той смислить у його навчальному предметі. І це був не єдиний випад професора проти учня. Конфлікт між учнем і професором тривав роками. Учень зненавидів професора, адже професор абсолютно точно терпіти не міг учня, хоч учень і не розумів, чому. Ішов час, і одного разу учень дізнався причину професорової ненависті. Колись професор навчався разом із батьком того самого учня. В той час професор був дуже бідним і сором’язливим хлопцем. А батько учня був популярним юнаком, лідером і затійником компанії жартівників і хуліганів, які бувало влаштовували не найвдаліші жарти із тими, хто не в силах був дати відсіч, із таких, як майбутній професор. Майбутньому професору постійно перепадало від цієї компанії. Одного разу батько учня, бажаючи повеселитися, настільки сильно принизив майбутнього професора, що спогад про цей день став одним із найгірших спогадів у професоровому житті. Але це ще не все. Батько учня закохався дівчину, яку той також любив із самого дитинства, і одружився з нею. Професор зненавидів свого противника і бажав його смерті. Мушу визнати, що його бажання збулося. Батько учня був вбитий, і, на привеликий розпач професора, матір також. Але в них залишився син – зовні точна копія свого батька. І ось професор багато років поспіль виміщав свою ненависть, свою лють і свій біль на синові свого ворога. Для професора це було логічно, адже син, з його точки зору, був таким само противним і зарозумілим, як і батько. А тепер подумайте і скажіть, чи правильно вчиняв професор, коли мстився синові найненависнішого для нього чоловіка?

З пів хвилини у класі панувала тиша. Гаррі і далі стояв у невимушеній позі, спершись об стіл, і не підганяв учнів із висновками. Потім тишу порушило ледь чутне перешіптування. І нарешті перша з учнів – чорнява кучерява ґрифіндорка – підняла руку.

– Прошу, міс…

– Каміла Крег. Я думаю, що професор вчинив неправильно. Хлопчик, яким би схожим на батька він не був, нічого поганого професорові не зробив. Все відбулося ще до його народження. І взагалі діти не повинні страждати через вчинки батьків.

– Дякую, міс Крег. Можливо, у класі є хтось, хто має іншу думку? – запитав Гаррі.

Всі похитали головою.

– Отже, всі ви, як один, вважаєте, що професор не мав мститися своєму учневі за те, що зробив його батько? Навіть, попри те, що я описав учня, як противного і зарозумілого (в очах професора) юнака?

Кивки підтвердження.

– Що ж, я радий, що ви змогли справедливо розсудити цю ситуацію і зрозуміли, що діти не відповідають за вчинки батьків, навіть якщо вони схожі на них зовнішністю чи характером. І ніщо: ні батьківське прізвище, ні спільна кров не може бути причиною для помсти дітям. За будь-який вчинок несе відповідальність лише, той хто його вчинив. А тепер на секунду озирніться назад на останню парту у ряду Слизерину.

Учні слухняно озирнулися. Джефрі сидів затамувавши подих.

– Разом із вами вчиться хлопчик. Він нікому не причинив зла. Йому лиш непощастило носити сумнозвісне у магічному світі прізвище – Редл. Прошу звернути увагу, що Джефрі не має нічого спільного із Томом Редлом. Ви самі підтвердили, що діти не повинні відповідати за вчинки батьків, а Том Редл навіть не батько Джефрі. Вони абсолютно точно не родичі. Більше того, я впевнений, що до того дня, коли Джефрі, маґлонароджений хлопчина, вперше переступив поріг Гоґвортсу, він навіть ніколи не чув про Тома Редла чи Волдеморта. Я правий, Джефрі?

Джефрі Редл, не в силі вимовити ні слова, лише кивнув головою.

– Так чому Джефрі має страждати через вчинки абсолютно незнайомої йому людини?

Клас переглянувся.

– Запам’ятайте на все життя, – голос Гаррі зазвучав голосно і переконливо, – судіть людину лише за її вчинками. Не смійте ламати комусь життя через такі речі, як прізвище, або зовнішність, або приналежність до факультету або через будь-що ще, що напряму не пов’янане з тим, ким є ця людина. Так само і боятися дружити з людиною через її прізвище не варто. Думаю, до цієї хвилини до вас уже дійшло, що «Редл» не дорівнює «Темний Лорд». Повірте, я знаюся на темних лордах. Вони виглядають не так, – Гаррі усміхнувся Джефрі, і той нарешті вільно сів на стільці і вперше за весь урок спокійно подивився на Гаррі. – Сподіваюся, що цей короткий урок був для вас корисним. А ще я маю надію на дві речі. По-перше, я надіюся, що ви передасте мої слова іншим учням Гоґвортсу. По-друге, я надіюся, що кожен, хто через свої упередження завдав неприємностей Джефрі чи будь-кому іншому, знайде у собі сили визнати помилку і перепросити. А тепер, якщо у вас нема питань…

Каміла Крег знову підняла руку.

– Так, міс Крег.

– Ким були ті хлопчик з професором, про яких Ви розповіли?

– Хлопчик – я. А професор – вчитель зіллєваріння та попередній директор Гоґвортсу Северус Снейп.

Дехто у класі охнув.

– Ви досі його ненавидите? – невпевнено запитала Каміла.

– Ні, я шкодую, що не подякував йому за багато чого і не зробив нічого, щоб хоч спробувати його врятувати від загибелі.

Учні дивились на нього здивованими очима.

– Нас з професором Снейпом пов’язувало значно більше того, про що я щойно розповів. Але про деякі речі вам ще зарано розказувати. Отож, перейдімо до вивчення щитових чарів…

    Ставлення автора до критики: Позитивне