Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Затриматися на планеті-фронтирі, за яким тільки глибока безодня невідомого космосу й до якої непристойно близько розвернулася чорна діра, що закривала пів неба, довелося ще небагато. Ну буквально трохи-трохи…
Місяць.
Вони сиділи без клімат-контролю місяць та п’ять днів на другому поверсі найвищої будівлі в містечку — в салуні.
– Просто перероблений сарай, – пирхнула Сате, й мала рацію.
Через нудьгу молоді люди тільки й робили, що скрипіли ліжком, столом, тумбочками, обламали кілька разів раковину, завалили душ… Удвох ходили у скабках, розпатлані та млосні, їли квасолю і кукурудзу, коржики, пили текілу та джин, грали в дартс, іноді в карти на роздягання. Завжди перемагала Сате, яка потім вилазила на стіл на крутила в руках чиїсь шкарпетки. Берт реготів, сповзаючи на підлогу в одних трусах.
Їздили на “коні” “прогулянки” нескінченними преріями, вишукуючи чим ж зайняти руки та голови, стріляли в банки. Такий собі медовий місяць без меду й весілля.
– Я чула таємничу історію сьогодні, мені розповідав старий Джо.
– Той, що пердить?
– Ні, той, що ригає. У нього зуб ще золотий.
Крутився ліниво вентилятор під стелею, вони лежали на матраці на мокрих простирадлах, переплітаючись руками й ногами. Сате Дор кадила, й дим тоненьким струменем підіймався вгору.
– Так що за історія?
– Він мені розповідав, ну коли ти їздив допомагати тим леді, – Берт закотив очі, не освідомивши, що скопіював звичку жінки, – якщо пограбувати потяг, то з’являться привиди. Вони начебто захищають один конкретний рейс.
– Ми що грабуємо потяг?
– Ти швидко схоплюєш, одягайся.
Вона смачно шльопнула його по стегну, хотіла встати, спираючись на його коліна, але засковзила і приземлилася чолом йому в живіт. Берт голосно застогнав від болю.
Вони поїхали грабувати потяг на Беті та Дорі, старих шкапах, з яких лізли пір’я та здавалося, що от-от і дзьоб відвалиться. Сате щось насвистувала, а Берт несамовито позіхав: йому посопіти сьогодні ніхто не дозволив.
Тут навіть не було монопотягів: простиралися залізні рейки, які хлопець бачив до цього тільки в книгах з історії.
– Виглядає легко.
– Ну ось, зробімо швидко справу, встигнемо ще на вечірню дискотеку.
Берт заржав, пришпоривши кокоша.
Звичайно ж, ніяких привидів не було, зате вони з Сате нажувалися відмінного тютюну.