Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
– У тебе немає імплантатів? Жодного?
Сате здивовано підняла брови, гортаючи його медкартку. Берт видохнув, випростовуючи лікті; піт тік скронями, капав на підлогу.
– Ні…
– Ого, ти вид під загрозою вимирання, знаєш. Чого зависнув? Тобі ще сорок п’ять… Оу, повільніше! Я мало не впала!
Берт знову зігнув лікті, наближаючись носом до мату, піднявся, відчуваючи, як почало тремтіти тіло.
– Було двадцять сім, – заперечив, повторивши вправу.
– Ндє? Я забула. У старих людей бувають проблеми з пам’яттю. Нумо, Берте, ворушись, – вона смачно шльопнула його по сідниці.
Хлопець віджиматися не любив, але коли Сате сіла на його спину, світ заграв новими фарбами. Й Берт був майже щасливий.
– А в тебе… є імплантати?
– Це особисте.
– Ми живемо разом.
– І?
– Ти напуваєш мого коня.
– І?
– І тобі добре.
Сате стиснула його шию, впиваючись нігтями. Берт здригнувся, напружуючись, зрозумівши, що незабаром просто зірветься й завалить її, цілуватиме з палом, з жагою, й базіками вони будуть по-іншому.
– Суко.
– В мене око штучне, пальці замінила на правій руці. Втеча від колишнього життя варте того, знаєш.
Берт завмер, дозволяючи жінці зісковзнути з його спини, теж сів, припадаючи губами до шийки пляшки.
– Я знаю, що в тебе пластини в черепі. Бачив рентген.
– Ой, усе, досить відвертості. Зараз підтягування.
– Я ж заслужив заохочення?
Жінка присіла навпочіпки, закопавшись п’ятірнею у волосся хлопця, розтріпавши хвіст, ледь-ледь натягуючи, лизнула в ніс. Берт скривився.
– Працюй. Ти поки не тягнеш на слухняного учня.