Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Лист
Мармур
Прага
Ange déchu*
Текучий час
Ти є я
Танець
Спільна творчість
Чуттєвість
Мої демони
Вода
In the arms of devil
Обриси у світанкових тінях
Істина в очах
Прощальний поцілунок
Шрами
All deine wunden
Правильне рішення
Bon appetit
Cosa c'è per dessert?*
Ранок
Долоні
Отрута
Flesh
Подих
Дощ
La cena è servita*
Два погляди
Я обираю тебе
Хижак
Бесіда у тінях
Діалоги підсвідомості
Вино
Найсміливіша фантазія
Особлива страва
Перша вечеря удвох
Il risveglio del mostro*
Ввічливість і нахабство
Монстр
Ганнібал знає, як працювати з м’ясом.
Чоловік розкладає на столі свіжі теплі легені. Вони ніжні й еластичні. Доктор розминає легені, аби ті стали м’якими. Він робить це не вперше, бо любить особливі страви. Зрізає зайві тканини широким гострим ножем. Тоді розрізає легені на шматки, аби потім обваляти їх у борошні зі спеціями й спекти. Перетворити у щось особливе, вишукане, апетитне.
Ганнібал добуває м’ясо сам. Він природжений хижак — хитрий, умілий, обережний. Обирає лише здорове м’ясо. У Лектера відмінний нюх. Він майже одразу знає, зіпсоване м’ясо чи ні.
Доктор виходить на полювання - зібраний, підготований, уважний до деталей. Рідко вбиває спонтанно, бо не бажає лишати слідів. Завтра у нього буде особливий гість, тому варто приготувати дещо надзвичайне.
Як щодо запеченого стегна?
Підходяща жертва вже є.
Лектер, як завжди, вбиває професійно. Незважаючи на те, що зараз ніч, він розрізає одяг на жертві й оглядає ноги. Лишившись задоволеним, відрізає кінцівки спеціальною пилкою, що її він заздалегідь узяв із собою. Кладе гомілки у пакет. Потім Ганнібал робить У-подібний розріз на грудях, аби дістати серце і печінку. Чоловік прекрасно знає, що можна зробити з такими апетитними органами.
Лектер міг би з’їсти все це тут і зараз. Йому раніше доводилося куштувати сире м’ясо, відгризаючи його зі ще теплого тіла. Це приносило неабияку насолоду. Проте виявилося, що процес приготування також задовольняв доктора, дарував втіху від п’янкого усвідомлення, що його шукає ФБР, а він спокійнісінько вбиває під носом у копів і частує їх людським м’ясом.
А ще - маніпулює цим наївним профайлером Віллом Ґремом.
Ганнібал був сценаристом, а все довкола - його добре поставленою п’єсою. І щоби сповна нею насолодитися, варто втамувати голод - це особливе відчуття, коли прекрасно знаєш, що саме ти хочеш з’їсти і що ти можеш дозволити собі це.
Наступного дня привітний доктор впускає Вілла до себе й пригощає апетитною свинячою гомілкою в ягідному соусі. Слухає про чергову жертву Чесапікського різника - чоловіка, якому вбивця відрізав ноги й забрав печінку та серце.
Лектер не може вгамувати свій голод і припинити їсти людей. Бо він вищий від них усіх. І пристрасно жадає поглинати їхні органи і плоть. Особливо якщо це грубіяни.
Єдина людина, яку Ганнібал ніколи не з’їсть, хоч і часто мріє про це - Вілл.
Лектер хоче, аби Ґрем пізнав його і був з ним.
І це бажання сильніше за голод.