Настав день Х.
Роен спокійно стояв та розповідав правила перездачі тесту.
— Не підведіть моїх очікувань, дітки, — дружелюбно мовив куратор та сів на крісло перед білою дошкою.
Сам іспит проходив з набору тестових питань, відкритих, та закінчувалось все — усна відповідь.
Кото спокійно вирішувала всі питання, в погляді можна було вловити навіть нудьгу.
Хаято ж сидів та читав. перечитував питання не один раз до того, як поставити відповідь. Він щоразу згадував слова та підказки Кото.
***
Тиждень був в очікуванні результатів.
— О, диви, вже прийшов лист, — спокійно каже Кото та виводить голограму їхнього куратора в повітря.
Він дуже жваво почав щось розповідати.
— Боже, яка вода… — розчаровано зітхнула Кото.
Хаято навіть не міг зосередитись на жодному із слів, груди охопив страх.
— Джошіма Кото, Ви проявили одна з найкращих результатів, як і очікувалось від такої здібної дівчини! ваш результат дев’яносто сім балів з ста! – промовив Роен з особливим ентузіазмом.
— Ти молодець…Кото… — тихо сказав Хаято.
Дівчина залишвалась спокійною.
— Давай якось перемотаємо довгі промови, бо я хочу вже дізнатись твої результати, — раптово мовила Кото.
Хаято завмер.
— Куріхара Хаято, Ви на початку здавались дуже безвідповідальним і байдужим хлопцем, але пізніше, Ви почали змінюватись. Тому радий оголосити. що Ви набрали сімдесят один зі ста балів!
Кото вимкнула голограму, не бажаючи ⟪дочитувати⟫ лист.
— Ось ти молодець! — радісно мовила дівчина та лагідно обійняла його.
— Я..що… пройшов…
Він відчув, як втратив дар мовлення.
***
Всі інші дні проходили як у сні. хаято з посмішкою обговорював, куди можна піти працювати на повну ставку.
Кото розповідала про заявку, яка допоможе не одразу вносити свій вклад в демографію, а побути більш корисними суспільству так і вирівняти фінансовий стан, пізнати більше одне одного.
— Ой, як шкода, що я більше не потрібен, — театрально мовив Роен та похитав головою, коли приклав руку до серця.
— Боже, знову він драму влаштовує, — зітхнула Кото.
Хаято під столом взяв її за руку й обережно стис, поки тихо розсміявся.
— Знаєте, без нас Вам точно нудно не буде, — зауважив Хаято.
Роен посміхнувся та відвернув погляд до великого панорамного вікна. Він знав, що їх чекає блискуче майбутнє.