Хаято позіхнув. Він ненавидів підробітки в гарячі лінії якоїсь фірми по побутовій техніці.
⟪Я думав, що я тупий, але те з якими питаннями нам телефонують, розумію, що хоча б не самий⟫, — втомлено зітхнув Хаято та потер лоб.
⟪Стривай… у Кото-чан був же хлопець. Він ще і кинув її… — хлопець разочарован зітхнув. — хлопець він так собі. Якось несправедливо він вчинив до Кото-чан⟫
Хаято похитав головою і подивився на стіну, де висіла цитати підприємства: ⟪Ми допоможемо Вам з будь-чим⟫.
⟪Може я і повинен погодитись і допомогти Кото-чан провалити іспит. щоб її не допускали до батьківства. Я не розумію її намірів, але… най буде⟫
***
Пройшовши з роботи Хаято відчув запах тіста і сиру. Кото ж сиділа на дивані та грала в гру.
“Вона геймерка…Якщо і неідеальна дівчина, то крута точно”
— Я вдома… — спокійно сказав Хаято та зняв взуття.
— З поверненням, — спокійно каже Кото та неодразу відкладає телефон. — Сьогодні у нас домашня піца
Хаято раптово посміхнувся.
***
— Дякую Будда, це лише лялька, — зітхнув Хаято.
— Кричати буде, як справжня, — іронічно каже Кото та хохоче.
Хаято відвів погляд і подивився на ту саму ляльку яку їм вручив Роен і уважно спостерігав за підопічними.
— Диви, обережно бери на руки, ось так, — Кото обережно підказувала хлопцеві, ніжними рухами допомагала взяти ляльку, немов дійсно справжню дитину.
— А, ось так, — задумливо відповів Хаято, але відчув полегшення від ніжних дотиків Кото.
⟪Вона…Вона дійсно мила⟫, — подумав хлопець та ніжно подивився на Кото. Хаято раптово подивився на Роена.
⟪Цей куратор… Він явно щось здогадується⟫, — Хаято нахмурив брови.