Коната ніяк подумки не могла до кінця розпрощатись зі своїм ім’ям. Дівчина не завжди могла відгукнутись на нове, на каже вигукування приходилось зніяковіло розмірковувати.
— Для мене ти завжди будеш цією дивною Конатою… — раптово каже хлопець та опускає свій погляд на книгу.
Вона здивовано подивилась на хлопця. Щоки знову рум’янішали від одних лише романтичних думок.
Як Дайсей тільки не заперечував, але його батько сприймав Конату виключно як дівчину свого сина. Час від часу навіть жартував про те що молоді роки.
***
Минув певний час. Від закінчення школи Коната стала забувати своє справжнє ім’я та спокійніше відгукувалась на ⟪Амі⟫.
Проте був один єдиний чоловік, який звертався до неї по-старому.
— Коната…Я сьогодні знову бачив того некроманта…Як завжди, здається цей хрін не старішає, — Дайсей втомлено зіхтнув.
— Любий…Ну недарма він некромант, — вона схилила голову і підняла одну брову.
Дайсей невдоволено цокнув язиком.
Чоловік відвів погляд, бо пам1яті. що кожна крапля його журби. що справжня злочинниця назавжди залишитися безкарною - засмучує дружину. Цей парадокс, залишався загадковим, але цього вечора, Дайсей не хотів повертатись до, цих думок, як і колись у майбутньому.