Чіхая озирнулась і полегшено зітхнула.
— Ти знав, що правду треба вміти мовчати, — суворо пробубніла вона.
Нацуя підняв брови. Він міцно стиснув металеві грати.
— Дідько…Дідько… — шепотів він.
Чіхая присіла на підлогу поруч з гратами та торкнулась пальців Йошімури.
— Нічого, щось вдіємо… — загадково відвела погляд до старих дверей.
***
Чіхая пильно слідкувати за діями Мілк та Мічіе. Вона знала, що триває подготовка к обряду.
⟪За сувоями обряд веде до піднесення храму і людей, які живуть в ньому. Але що буде з містечком? Чи…Чи правда все це?⟫ — задумалась Чіхая та перевела погляд до дверей від підвалу, де знаходився Нацуя.
В саду Чіхая вказує юргену куди йти, аби той тишком нишком да проник в храм.
⟪Вийде тільки під сами-самий початок обряду⟫, — подумала Чіхая та почесала брів. Шіраянагі завмерла, повз пройшла, ледь не проплила, жінка в мантії.
⟪Леді А?!⟫
У Чіхаї закралось кепське передчуття.
***
Одного з днів, Чіхая ледь брала ковток чаю до рота. Сидіти серед Мілк, Мічіе та загадкової Леді А було нестерпно. Вона відчувала, як ставало складно дихати.
Скоро настане той день. День — Х. Часу ставало все менше та менше.