Нацуя міг позаздрити кількості фестивалів в цьому селі.
⟪Це ж скільки приводів бухати⟫, — всміхнувся він.
Проте раптово завмер, як побачив серед виступаючих на одному з обрядів Ясу та її доньку.
Озирнувшись ще більше похололо: неподалік стояла загадкова жінка з довгим бурим, темним волоссям. Незнайомка, яку він бачив в кімнаті храму здавалась містичною, немов привид.
— Мама… — прошепотіла Чіхая, коли дивилась в ту ж сторону що і Нацуя.
Парубок ледь не подавився, і як відчув що кашляє, прикрив рота кулаком та відвернувся.
Чіхая немов не звернула на реакцію Нацуї та почала щось наспівувати підніс, ніжне неквапливе, немов колискова. Проте через мить, погляд парубка набув занепокоєння та простого розуміння.
***
Щоразу погляд Мілк ставав гострішим і гострішим. Здавалось, що одного дня вона таки просвердлити* отвори в Нацуї.
Він озирнувся і вперше помітив жінку майже похилого віку, з яскравим червоним волоссям із зачіскою під принцесу Кагую*.
— Пані Леді А, — Мілк низько вклонилась перед нею.
— Юначе, пройдіть зі мною… — холодно каже жінка та байдуже дивиться на Нацую.
***
Нацуя слухняно слідував за Леді А.
— Розумієш, величний Хаос може знищити все, як і порядок в такому спокійному і райському місці як Каваде… — спокійно каже вона.
⟪Ага, райському⟫, — Йошімура прикусив язик.
— Тільки тому кому довірила Притока здатний зупинити течію руйнійного Хаосу, — продовжує свою розповідь жінка.
Після її слів Нацуя одразу згадав вирі темної води з білими черепами, які кружляли в ньому та ледь утримав підступившу нудоту.
— Розумієш про що я, юначе? — каже жінка. з малим натяком на питання.
Нацуя кивнув, але насправді, не хотів осягнути і краплі того що вже здогадувався.