Алек любив чорний чай (взагалі-то, будь-який, проте тільки в чорному достатньо кофеїну, щоб не дозволити йому заснути над черговими документами на підпис), гучну музику (особливо рок - під нього легше сушити голову без фену), нічні зливи і Брена - чорного непородистого кота, якого знайшов під час однієї з таких злив. Брен, тобто Бренді, бо очі в того були золотавого відтінку, і коли Алек хотів назвати його Хані - від слова мед, кіт неабияк заперечив. Ну, наскільки це було можливо з позиції кота.
Магнус любив людей, які не заважають працювати і не дістають (або, хоча б, не сильно дістають!), винаходити нові смаки коктейлів, захід сонця і свою котячу форму (але, абсолютно точно, не свої очі). Магнус не любив рок - той дуже бив по його котячих вухах - та коли його кликали Хані.
Алек не любив Нью-Йорк ні з боку голови нью-йоркського Інституту, ні з боку звичайного сутінкового мисливця: дощ навіював приємні спогади, проте його наслідки таким вирізнитися не могли, особливо враховуючи, що прибиранням вулиць не те щоб активно займалися.
Квартира Алека була непоганою: достатньо простора, з нейтральними шпалерами та загальним оформленням. Він хотів би більше темних тонів, та змінювати не наважувався - оселю надав Конклав, і він досі не міг почуватися тут «вдома».
Наступного дня Алек прокинувся із відчуттям, ніби йому насипали в очі піску, тому пів ранку провів за тим, щоб привести себе у людський вигляд. Магнус тим часом все чекав, поки він піде.
-Чому ви кажете мені про це лише зараз? - Алек зі свого місця за робочим столом дивився, як Магнус проходить вглиб кімнати. Вікна були закриті шторами ще зі вчора, тому складалося враження, ніби то був не ранок, а ніч чи принаймні зимовий вечір.
Наступного дня Алек знову був тихим та постійно з кимось переписувався. Бренді поводився незвично - вже не шипів на «Хані» й не біг зі швидкістю світла обкрадати сніданок чи обід хазяїна, та все ж добре їв, тож хлопець вирішив лишити цю дилему на кращі часи.
Кафе, про яке він казав, виявилося досить затишним. Магнус, звісно, списував це на розташування - нема і не буде в центрі Нью-Йорку чогось, що можна хоча б віддалено характеризувати як «затишне».
-Ти теж отримав листа тільки що? - Алек був вдячний, що Ізабель здогадалася і спитала сама, бо він у той самий конкретний момент намагався влізти у свій светр, поки дзвінок стояв на гучномовці.
