Ліфт опустився і зупинився. Після цього двері відчинилися, всі зайшли в одне велике приміщення. Це яскраво салатова кімната з візерунками ромба, воістину схожа на суд. Там є 2 великі сині фіранки, які прикривають вікна.
Чонгук біжить вниз по вулиці збиваючись з ніг. Навкруги - пустота. Вівторок, вечір, люди готуються до наступного робочого дня. Тільки у нього світ руйнується під ногами. Тільки у нього сльози так сильно печуть очі, що неможливо дивитися перед собою. Але він повинен добігти до квартири.
З Чіміном у них не склалися відносини якось майже відразу. У Чіміна більше масок чим Чонгук може порахувати і довіряти Чіміну це як довіряти пустоті. Чонгук не розуміє хто такий Чімін, Чонгук не знає хто перед ним стоїть і Чонгук не зможе старшого зауважати уже напевно ніколи.
Ґріммджов знає, що див не буває, навіть якщо за вікном вже випав перший сніг. Його музику ніхто не похвалить і в кінці вечора йому заплатять рівно стільки, щоб він дожив до завтра. Але Ґріммджов продовжує грати
- Послухайте, - сказав йому Ромка, - робота нормальна, платять теж, але ніколи, ви чуєте, ніколи не затримуйтесь після восьмої сорок три.
- Повернеш цією стороною - річ зникне, - сказала стара, крутячи в руках парку, - якщо цією – нічого не станеться. Носи на здоров’ячко. Віддам за десять тисяч.
Заплати, перш ніж брати магічну парку, в котрій зникають речі і повертаються, коли вивернеш її іншим боком. Не заплатиш - втратиш більше.
мені було погано вночі, тому я вирішила вперше опублікувати фф після його написання ^-^. насолоджуйтесь! <3
Леоріо сильно захворів на невідому хворобу і один старець сказав, що лише магічна квітка може врятувати його; Гон та Кілуа знайшли цю лікувальну рослину, але чи зможуть вони разом повернутись додому?
М’яке рожеве світло пробивалося у кімнату, важке й тепле повітря вдаряло по легеням. Стас писав конспект уже з чотири години, та ніяк не міг зліпити все до купи. Відкладати все до останнього, певно, не найкраща його риса.