Азирафаїл, не підозрюючи поганого, радісно заїжджає до нової квартири, наївно дивуючись низькій ціні. У першу ж ніч їй доведеться дізнатися, що в квартирі чудова чутність, а її нова сусідка - німфоманка.
Азирафаїл вела життя звичайної дівчини свого віку, яка навіщось вирішила закінчувати аспірантуру: орендувала невелику квартирку, вела кілька лекцій для студентів на тиждень, курувала першокурсників, читала вечорами улюблені книги та писали дослідницьку. І тримала кішку, звісно. Куди без кішки.
Ніч перед зустріччю з Кроулі виявилася тихою, і Азирафаїл, зітхнувши з полегшенням, вирішила, що можна прийняти запрошення на чай. Виспавшись, вона навіть подумала, що доречно принести Кроулі те саме печиво з магазину на сусідній вулиці.
Вночі Азирафаїл не змогла заснути, і цього разу звинувачувати Кроулі в неї майже не було причин. Хоча частково вона була в цьому винна. Або не частково … Зрештою, це Кроулі запросила її на чай і спокусила! А Азирафаїл лише пливла за течією і…
Повернувшись до себе, Азирафаїл здалася на другому пункті свого плану: душі. Голяка під гарячими струменями, складно було пережити звичну процедуру миття після того, що сталося. В голову раз у раз лізли думки про те, що тепер їй не потрібна Кроулі для того, щоб принести собі задоволення.
Ранок вихідного виявився для Азірафаеля дуже тихим. Цокання наручного годинника, залишеного на тумбочці, було єдиним звуком у квартирі, не було навіть чути машин на вулиці.
