Ніч перед зустріччю з Кроулі виявилася тихою, і Азирафаїл, зітхнувши з полегшенням, вирішила, що можна прийняти запрошення на чай. Виспавшись, вона навіть подумала, що доречно принести Кроулі те саме печиво з магазину на сусідній вулиці. Повернувшись із роботи, вона довго вибирала, щоб таке вдягнути для цього дружнього візиту. Суворий робочий костюм не підходив для такої зустрічі, все ж таки не на співбесіду йде, але крім блузок і спідниць гардероб Азирафаїл не ряснів різноманітністю. Вибір впав на гірчичного кольору вільний светр дрібної в’язки та темно-коричневу спідницю. Досить стримано, досить ненав’язливо.
Рівно о п’ятій годині Азирафаїл стояла біля дверей своєї сусідки з пісочним печивом у руках, готова до дружньої розмови. Кроулі відкрила майже відразу після того, як продзвенів дзвінок, ніби чекала в засідці. Вона була одягнена, на відмінно від минулого разу, хоч і явно недбало на думку Азирафаїл: вузькі старі джинси, що щільно облягають стегна, і незрозумілої природи верх, найбільше схожий на безрозмірну футболку, що сповзає з плеча. Можливо, що це якийсь дизайнерський одяг? Азирафаїл вирішила не робити поспішних висновків через зовнішній вигляд сусідки.
― Доброго вечора, міс, ― привіталася вона, простягаючи печиво. ― Подумала, що коли вам подобається це печиво, то ви зрадієте йому більше, ніж мені вчора вранці.
― Тонко помічено, ― буркнула Кроулі і криво посміхнулася. Можливо, це була її нормальна усмішка, просто Азирафаїл ще не звикла до такого. ― Проходь.
Кроулі відступила, пропускаючи її до квартири та забираючи з рук печиво.
Внутрішній декор привертав увагу і буквально вибивав із колії. У помешкання не було нічого спільного з квартирою Азирафаїл. У неї були старі меблі та шпалери в бабусину квіточку, які вона планувала якось замінити. А у Кроулі не було ні шпалер, ні особливо меблів. Голі стіни були пофарбовані в темно-сірий колір, меблювання було мінімалістичним (і це слово було м’якою версією слова «аскетичним»). У вітальні, куди Кроулі провела свою гостю, просто посеред кімнати стояло два розкішні готичні крісла і журнальний столик у тому ж стилі, на якому на них чекав заварник і чашки.
― У вас дуже… ― почала була Азирафаїл, але не змогла підібрати потрібного слова, щоб описати все це одразу.
― Тільки не кажи, що затишно, ― пирхнула Кроулі і несподівано граційно опустилася в одне з крісел. ― Ні за що не повірю.
― Мило. Я хотіла сказати мило, ― промимрила Азирафаїл, розуміючи, що все одно звучить безглуздо. Якби не виховання, вона б назвала обстановку похмурою та гнітючою.
― Ну звичайно! Мило, як я сама не здогадалася! ― у голосі Кроулі відчувалася іронія, проте вигуки зовсім не заважали їй розливати чай по чашках. ― Але знаєш, зазвичай моїм гостям подобається.
Азирафаїл не прокоментувала те, як Кроулі легко обігнула той момент спілкування, коли вони повинні ще звертатися один до одного на «ви», але пропустити повз вуха інші слова вона вже точно не могла.
― А ви часто запрошуєте знайомих на чай?
Кроулі метнула в неї гострий погляд, хитрий такий, обережний, яким володіють дрібні хижаки, недостатньо сильні, щоб завжди почуватися в безпеці, але досить кмітливі, щоб виживати в жорстокій природі.
― Досить часто. Але не на чай, а на пізню вечерю.
― Любите готувати? ― невинно запитала Азирафаїл, додаючи молоко до чаю. Незважаючи на те, що вона не могла бачити Кроулі в цей момент, вона буквально відчувала її погляд на себе.
― До чого ці шпильки? Скажи прямо, що думаєш про мене, ― спокійно і повільно промовила Кроулі. ― Тобі ж прямо не терпиться.
― Шпильки? ― Азирафаїл нятгнула здивований вираз на обличчя, який завжди дозволяв їй уникнути наслідків прояву свого далеко не м’якого характеру. Практично завжди. ― Я не розумію, про що ви, міс Кроулі.
Насправді Кроулі мала рацію. Варто було розмові згорнути не в те русло, і Азирафаїл стало важко тримати язик за зубами. Вона була готова потоваришувати зі своєю новою сусідкою, але тільки за умови, що їхня дружба не будуватиметься на розмовах про чоловіків. Є ж безліч цікавіших тем! Навіщо обмусолювати те саме, до того ж негідне витраченого часу.
― Якщо ти такої поганої думки про мене, навіщо взагалі було приймати запрошення на чай? ― так само спокійно поцікавилася Кроулі. Якщо судити з того, як вона спокійно потягувала чай, то приховані думки Азирафаїл взагалі її не зачіпали. ― Мені навіть не потрібно бути ясновидячою, щоб точно знати, про що ти думаєш при погляді на мене: нерозбірлива в чоловіках, німфоманка і… Як же там зараз говорять? Безкоштовна повія?
― Міс Кроулі, якщо ви запросили мене для подібних розмов, то не варто було турбувати себе, ― холодно зауважила Азирафаїл, відставляючи чашку назад на столик. ― У мене поки немає думки про вас, і я збиралася скласти його сьогодні. Ви не сприяєте гарній картині, чесно кажучи.
― Тому що я не соромлюся того, що можу отримати будь-якого чоловіка та кинути його на ранок?
Кроулі посміхнулася, тепер уже наче криво і натягнуто. Невже вона справді не могла говорити ні про що інше?
― Думаєте, мені є справа до вашого особистого життя? ― Азрафаель постаралася, щоб її голос звучав максимально рівно. Ситуація, що складалася, починала виводити її з себе. ― Поки ваше інтимне життя не заважає мені спати, я навіть не хочу знати про його існування.
― Тобто навіть плітки тебе в цьому напрямі не цікавлять? ― Кроулі вигнула брову і, підперши підборіддя рукою, відкинулася на підлокітник крісла, свердлячи Азирафаїл поглядом, який можна було розцінити як цікавий. ― Чи справа не в плітках, а в предметі розмови?
Що Кроулі намагалася утнути? Прочитати її? У Азирафаїл виникло неприємне почуття, ніби з неї знімали одяг, а потім і шкіру, щоб заглянути, що там, під нею. Вона так нічого і не відповіла, тільки-но знову взяла чашку.
― Точно, предмет розмови! Не секс сам по собі, ні, але… Чоловіки?
Азирафаїл прикрила очі і спробувала зрозуміти, чому вона досі не пішла звідси. Зрештою, розмова так і не стала приємною, навіщо себе мучити?
― Міс Кроулі, припиніть грати у свої ігри, ― попросила вона. ― Як би там не було, я лише хотіла ще раз попросити вас бути тихіше ночами і нічого більше.
Кроулі застигла. Її брови злетіли майже на чоло, а обличчя застигло з виразом усвідомлення. Через секунду вона відкинулася на спинку крісла.
― Значить проблема не в чоловіках, а в мені, ― підвела вона підсумок свого монологу, явно не вимагаючи підтвердження.
― Враховуючи, що це ваша квартира і ваші стогін, то так, ― роздратовано зауважила Азирафаїл. ― Ви ж не збираєтеся припиняти? Те, що ви написали в записці, ― це було просто з ввічливості, і вам просто начхати на те, що інші люди через вас не висипаються!
― Ну не зовсім, учора ж було тихо…
― Один день?! Ви серйозно? ― Азирафаїл розуміла, що заводиться, але ніяк не могла зупинити цей процес. Нахабство Кроулі не знало кордонів. ― Нормальні люди ночами сплять, а не вдають, що вмирають від екстазу!
Те, що Кроулі була вибита з колії, можна було зрозуміти, як сильно змінилася її поза. З розслабленої вона відразу стала напруженою, як скручена пружина. Того й дивись, озвіріє.
― А ось це вже прикро. Я не симулюю оргазм.
― Жіночого оргазму не існує! ― вигукнула Азирафаїл і раптом зрозуміла, що перегнула. Не варто було кричати про це, не варто було говорити цього Кроулі і взагалі не варто було приходити сьогодні. Єдині невдалі серйозні стосунки в житті Азирафаїл – це ще не привід кричати на майже незнайомих німфоманок. ― Перепрошую, мені, мабуть, варто піти додому, ― пробурмотіла вона, відставляючи чашку.
― Ні-ні-ні, ― одразу ж затараторила Кроулі, і в її очах Азирафаїл з подивом помітила танцюючі іскорки, якщо не веселощів, то точно натхнення. ― Ти думаєш, що жіночого оргазму не існує, але якщо я тобі доведу, що це не так?
Азирафаїл так і завмерла, тримаючись за чашку, яка вже стояла на столику.
― Це безглуздо, міс Кроулі. Ви нічого не зможете мені довести.
― Ну кинь, від тебе ж не піде! ― Кроулі пройшлася язиком по своїх губах, явно приховуючи нетерпіння. ― Це не займе багато часу, зате назавжди змінить твою думку щодо сексу.
Азирафаїл закусила губу. Вона не була впевнена, що їй сподобаються методи доказів Кроулі, але відмовити не могла. Почуваючись винною за створений скандал, вона піддалася погляду цієї дивної жінки і коротко кивнула, даючи згоду, сама ще не знаючи на що. Може, це справді щось змінить, а може й ні. Зрештою, зайвих знань не буває.
Те, як швидко Кроулі опинилася на колінах перед Азирафаїл, збило з пантелику. Наступної секунди улюблена спідниця виявилася задерта, а прохолодні довгі пальці ковзали по стегну.
― Що ви робите?! ― тихо верескнула Азирафаїл, намагаючись повернути спідницю на належне їй місце і одночасно втиснутись у крісло настільки, щоб Кроулі до неї не дотяглася. Це було в принципі неможливо, та й у Кроулі були інші плани.
― Доводжу свою точку зору, ― заявила вона з більш ніж задоволеним виглядом і знову опинилася під спідницею. ― Ух ти, ти носиш панчохи! Приємна несподіванка.
― Це гольфи! А ви ведете себе… ненормально! ― вигукнула Азирафаїл, але її голос звучав занадто тихо і задушено, щоб сприймати його всерйоз. Сором захлеснув її такою хвилею, що навіть говорити нормально було неможливо. Ніхто й ніколи не ліз ось так нахабно під її спідницю, не чіпав її саму і… Ніхто так явно не мав наміру зробити з нею дуже непристойне. Чи можна це розцінювати як спробу зґвалтування? Навіть у контексті розмови, яка була напередодні… Але чим більше прохолодні довгі пальці ковзали її шкірою, тим менше Азирафаїл була впевнена в тому, що хоче все це припинити. Кроулі, зрештою, не чоловік, навряд чи тиснутиме фізичною силою. Та й з урахуванням її досвіду, чи є ймовірність, що це справді буде приємно? Чи Азірафаль просто їде дахом через те, що в неї давно нікого не було?
― Ну, янголятку, ти сама хотіла доказів. Дай мені бодай шанс.
Кроулі з’явилася з-під її спідниці, все ще не даючи опустити ту на місце, і, блиснувши янтарними очима, усміхнулася так, що в Азирафаїл серце пропустило удар. Було щось у її погляді таке, що забирало промову та можливість думати.
― Тільки… ― тихо пробурмотіла Азирафаїл, ― тільки якщо я скажу «стоп», ви зупинитесь.
― Звичайно, янголе. Я ж не ґвалтувати тебе збиралася, ― посміхнулася Кроулі зовсім не криво і навіть якось поблажливо м’яко. А потім знову зникла під спідницею Азирафаїл.
Її руки продовжували тим часом свою чорну справу. Вузька долоня ковзала по голому стегну Азирафаїл, ледве холодячи шкіру, повільно переміщаючись все вище і вище, до того місця, де починалися трусики, а тепер до руки приєдналися ще й губи. Азирафаїл залишалося лише сидіти і прислухатися до своїх відчуттів. Якщо не замислюватися про те, хто саме її торкається, це було навіть приємно, а подальша дія, яка вже не викликала в Азирафаїл сумнівів, здавалась хоч і ризикованим, але цікавим експериментом.
― У тебе чудові ноги, янголе, ― Кроулі не сказала це, а майже промуркотіла, як задоволена кішка. А потім раптово підняла ногу Азирафаїл і притулилася губами до чутливої шкіри під коліном. Від такого у вухах застукала кров. Азирафаїл напевно давно вже нагадувала за кольором помідор, а то й буряки. ― І трусики з котячими лапками ― це дуже мило.
Азирафаїл нервово проковтнула слину і закрила обличчя долонями, більше не здатна дивитися на цю хитру поблажливу посмішку. Кроулі точно мала якийсь різновид гіпнозу, тому що думки про те, щоб відмовитися від усього, що відбувалося, покинули голову і не повернулися навіть після того, як щось тепле і вологе пройшлося прямо по тканині трусиків, що приховувала статеві губи.
― Ти ж пам’ятаєш наше стоп-слово? ― тихо пробурмотіла Кроулі. Азирафаїл бачила крізь пальці тільки її спину і довгі руді локони, бо не наважувалась відвести долоні від обличчя. На слова Кроулі вона лише тихо схлипнула, коли язик знову ковзнув по тканині трусиків, обволікаючи чутливе місце теплом і вологою. Це збуджувало.
Кроулі більше не розмовляла. Тільки несподівано ніжно поцілувала внутрішній бік стегна Азирафаїл, після чого підчепила край і стягла з неї трусики. Довелося поворухнути ногами, щоб позбутися частини одягу, що сковувала рухи. Кроулі скористалася цим і, підхопивши ноги Азирафаїл під колінами, закинула на плечі. Усього цього Азирафаїл не бачила на власні очі, але чудово відчувала, як і дихання Кроулі на шкірі. Здається, порочна поведінка була заразною і передавалася повітряно-краплинним шляхом.
Перший дотик язика змусив Азирафаїл здригнутися. Гарячий, слизький, він торкнувся великих статевих губ і пройшовся знизу вгору, залишаючи відчуття вологи. Потім ще раз, а потім ― між губ, розсовуючи їх зовсім небагато, але тепер зачіпаючи більш чутливі місця, торкаючись Азирафаїл там, де вона сама не завжди наважувалася торкатися довше необхідного. У голові промайнула думка, що навряд чи Кроулі приємно робити все це, враховуючи, що пристрастю до епіляції Азирафаїл не страждала. Але думка зникла так само швидко, як і виникла. Те, що робила Кроулі, було за межею розуміння, змушувало дихати глибше, буквально хапати ротом повітря. Тілом проходило дрібне тремтіння, коли слизький язик торкався клітора і отам, поряд. Коли Кроулі вперше поцілувала Азирафаїл там, та думала, що вибухне від відчуттів, що наринули. Це було те, чого ніхто й ніколи не мав робити. Азирафаїл зрозуміла, що справді божеволіє, тому що їй уже було все одно на ганебну ситуацію, що склалася, і те, що майже незнайома жінка вилизувала її… там. Вона хотіла тільки, щоб Кроулі зараз не зупинялася в жодному разі, щоб продовжувала робити цю штуку своїм язиком, виписуючи якісь знаки на її вагіні та обережно прихоплюючи губами її шкіру.
Азирафаїл складно було описати свої відчуття від того, що відбувається. Не тільки тому, що жодна слушна думка не затримувалася в голові, але й тому, що їх було надто багато. Сором теж нікуди не подівся остаточно і тільки робив відчуття гострішими. Коли Кроулі трохи жорсткіше провела язиком по клітору, Азирафаїл не втрималася і голосно ахнула. І чим більше дозволяла собі Кроулі, то складніше було стримувати стогони.
Неможливо було сказати, скільки часу пройшло, поки напрочуд довгий язик Кроулі грав з Азирафаїл. Може, лише кілька хвилин, а можливо, ціла вічність. Азирафаїл не рахувала. Вона давно відвела руки від обличчя і тепер чіплялася за оббивку на підлокітниках крісла, дряпаючи її нігтями. Кроулі вже не ніжничала, це й не було потрібно. Тепер вона більше уваги приділяла клітору, змушуючи Азирафаїл тремтіти і розуміти: вона програла суперечку. Із самого початку програла.
Коли настав той момент, оргазм, Азирафаїл не стрималася. Зойкнула, здригнулася, напружилася всім тілом. Її ніби струмом ударило, навіть скорочення м’язів було майже таке саме. Хвиля накрила її з головою, відправляючи в країну ні з чим не порівняти фізичне задоволення. То воно і є? Отак все має бути?.. Навіть без члена, виходить, можна…
Кроулі відсторонилася і облизнулась, все ще не відпускаючи її ніг.
― Здається, тобі сподобалося, янголе. Хочеться повторити, правда?
Ці слова висмикнули Азирафаїл із блаженної млості і повернули в сувору реальність. Це був секс і нічого більше. Дуже приємний, безперечно, але з зовсім незнайомою людиною. Жінкою. Яка просто хотіла довести свою правоту. На душі зненацька стало гірко.
Азирафаїл нічого не відповіла на слова Кроулі. Різко висмикнувши ноги з її хватки, вона опустила їх і поправила спідницю. Варто було Кроулі здивовано зробити крок назад, як вона схопилася на ноги, підібрала з підлоги трусики і вилетіла за двері, поклявшись ніколи більше не заходити в цю квартиру. Власні нерви дорожчі.