Вночі Азирафаїл не змогла заснути, і цього разу звинувачувати Кроулі в неї майже не було причин. Хоча частково вона була в цьому винна. Або не частково … Зрештою, це Кроулі запросила її на чай і спокусила! А Азирафаїл лише пливла за течією і…
Крутячись у ліжку, Азирафаїл ніяк не могла розібратися у подіях та своїх почуттях. Вона була зовсім не проти того, що відбувається, навіть щиро насолоджувалася ним. Можливо, саме гарного сексу їй і не вистачало у житті весь цей час. Адже кар’єра була, приємні знайомі були, від самотності вона не те, щоб страждала. Але все одно залишалося відчуття, що якась ніша у всьому цьому порожня, ніби відсутній пазл у самій середині картинки. Азирафаїл старанно ігнорувала загадку цього пазла не один рік, а Кроулі розгадала її за пару хвилин, ніби то була дитяча головоломка з журналу, купленого на вокзалі перед поїздкою.
Прокрутившись усю ніч і знову не виспавшись, Азирафаїл залила в себе кухоль неприємної кави і пішла на заняття, як і належало їй за розкладом. Намагаючись при цьому не думати про те, що сталося у Кроулі, вона постійно поверталася думками того вечора. Чому її так зачепили слова Кроулі? Чому їй так сподобалося з чужою людиною? Чому вона так довго чинила опір цьому? Запитань було більше, ніж відповідей.
Обідаючи за своїм звичаєм у кафе з найкращими млинцями в місті, Азирафаїл так задумалася над усім цим, що не помітила, як сироп капнув на її блузку, тому здригнулася і підняла незрозуміючий погляд на чоловіка, який простягав їй серветку.
― У вас сироп капнув, ― пояснив він з усмішкою, ― ось тут.
Ще кілька секунд до Азирафаїл доходив його жест, а потім вона різко включилася і прийняла серветку.
― Ох, дякую вам, зовсім замріялася і не помітила навіть, ― пробурмотіла вона, старанно відтираючи з тканини солодку рідину. Як би вона не намагалася, а пляма залишиться і доведеться або довго відпрати улюблену блузку, або шукати їй заміну.
― Нічого страшно, ― посміхнувся чоловік. ― Не заперечуєте, якщо я присяду до вас? Справа в тому, що я зазвичай ходжу сюди обідати одночасно з вами, і сьогодні ви супитеся більше, ніж звичайно. Ось вирішив, що це непогана нагода познайомитися.
Повірити вухам було досить складно. Хтось захотів познайомитись із Азирафаїл? Якщо це розіграш, то будь ласка, давайте сюди вже свої камери і заберіть свою хибну надію.
Усі знайомі слова раптово кудись розбіглися з голови, залишаючи Азирафаїл віч-на-віч із чоловіком (досить симпатичним, до речі) мовчки кліпати очима і червоніти від власної невпевненості.
― Азирафаїл, ― нарешті змогла вимовити вона і тут же натрапила на незрозумілий погляд. Ну так, звісно, яка дурепа розпочинатиме знайомство зі свого страшно складного імені? ― Мене звуть Азирафаїл, ― відразу ж поспішно пояснила вона. ― Приємно познайомитися.
― А-а, ― розуміюче простяг чоловік і знову посміхнувся. ― А мене звати Чарлі. Не так складно, правда?
― А… Ага, зовсім нескладно, ― пробурмотіла Азирафаїл, не стримуючи посмішку, що лізла на обличчя.
З Чарлі вони проговорили майже годину, нічого до пуття не дізнавшись один про одного, але докладно обговоривши все меню закладу і розібравши недоліки та переваги кожної страви. Це було кумедно, і Азирафаїл майже перестала його соромитися. Коли вони закінчили обід, Чарлі запропонував зустрітися тут завтра знову, і Азирафаїл не відмовилася.
Повертаючись додому, вона намагалася зрозуміти, як людське життя може так різко змінитись буквально за дванадцять годин? У неї зав’язалася інтрижка із сусідкою по майданчику і одночасно можливе побачення з дуже приємною молодою людиною. Чарлі був ввічливий, вихований, смішний… Загалом, мав повний набір того, завдяки чому Азирафаїл була зовсім не проти зустрітися з ним знову. Навіть неодноразово.
Однак варто було їй дійти до будинку і побачити двері в квартиру Кроулі, як у голову полізли не надто райдужні думки. Ні двері, ні Кроулі були тут ні до чого, просто згадавши вчорашнє, Азирафаїл раптово задумалася, що такий симпатичний чоловік, як Чарлі, міг би легко знайти кого завгодно красивіше і розумніше за неї. Та ж Кроулі буквально за пару хвилин відбила б його: їй варто просто з’явитися в полі його зору з бретелькою ліфчика, що злегка видніється з-під одягу ― і все! Готово, вродливий чоловік її цілком і повністю.
Ця думка привела Азирафаїл до іншої, зовсім божевільної. Якщо Кроулі може отримати будь-якого чоловіка, значить, вона може навчити того ж таки Азирафаїл. Або не тому ж, але хоча б парі хитрощів, завдяки яким вона зможе зачепити Чарлі. Хоча б одній хитрощі, щоб не прогавити чоловіка, щоб той залишився довше поруч і дав Азирафаїл певну стабільність у житті.
Щось у цьому світі вочевидь пішло не так. Або ж просто Азирафаїл збожеволіла. Тому що ввечері вона знову стояла біля дверей Кроулі, в той же час. Лише тепер уже без печива. Як тільки двері відчинилися, як Азирафаїл випалила:
― Навчи мене подобатися чоловікам!
Те, що Кроулі застали зненацька таким сюжетним поворотом, було зрозуміло за її виглядом: атласний халат був недбало накинутий на плечі і ще більш недбало зав’язаний поясом, при цьому залишалося таке глибоке декольте, що було чудово помітно відсутність верхньої білизни. Окрім здивування, на обличчі Кроулі густим шаром лежала темна маса, що служила, ймовірно, маскою для шкіри.
― Прямо зараз? ― з несподіваним спокоєм запитала Кроулі, не повівши і бровою. Азирафаїл знітилася.
― Я зачекаю… Але це терміново.
― Так зачекаєш чи терміново? ― не без прихованого сарказму уточнила Кроулі, але більше мучити Азирафаїл розпитуваннями не стала: одразу відступила назад і пропустила її до квартири. ― Не знаю, чому ти вирішила, що з таким треба йти до мене, але гаразд.
― Ви ж… Самі сказали, що можете отримати будь-якого чоловіка… ― невпевнено пробурмотіла Азирафаїл, проходячи всередину і знову дивуючись похмурості приміщення.
― Я ж мала на увазі для сексу. Але тобі і це не завадить, мабуть, ― похитала головою Кроулі і махнула рукою. ― Прямо і праворуч спальня. Чекай мене там, мені потрібно кілька хвилин.
Азирафаїл видихнула з полегшенням і пройшла в глиб квартири. Коридор справді вивів її до спальні, яка шокувала не менше за решту квартири. Якби хтось вирішив її описати, почати безперечно варто було з ліжка, великого, з темними, явно дорогими простирадлами і похмурим балдахіном над нею. Кроулі явно любила широкий розмах у своїй спальні. Тумбочка порівняно з ліжком виглядала зовсім маленькою. Сама кімната здавалася дуже великою і просторою: таке відчуття створювало дзеркало на всю стіну, розташоване в ногах ліжка. Азирафаїл навіть думати не хотілося про те, навіщо воно там.
Обережно присівши на край ліжка, вона почала чекати Кроулі і нервувати. Насправді все було набагато простіше, ніж вона передбачала. Кроулі могла зажадати грошей за уроки. Або послати Азирафаїл далеко і нецензурно за вчорашню втечу. Або сказати, що вона подібним не займається, а мишці накшталт неї варто сходити до кварталу червоних ліхтарів, де її всьому навчать. Поки що все йшло по плану. За винятком того, що вона була у спальні, а не у вітальні. Кроулі явно була практиком, а не теоретиком.
Вона з’явилася в кімнаті хвилин через десять, уже без кошмарної маски на обличчі, зі зібраним у хвіст волоссям, але все ще в халаті. Азирафаїл помітила її у дзеркалі і одразу ж повернулася до неї обличчям.
― Мені необхідно перебувати у вашій спальні?
― А ти хотіла почути пару порад і думати, що вони тобі допоможуть? ― спитала Кроулі. ― Янголе, тобі варто запам’ятати одну цікаву річ про власний організм. Ти гарна, коли щаслива, а ніщо не зробить тебе щасливішою, ніж секс та усвідомлення власної краси.
― Я розраховувала трохи не на це, ― пробурмотіла Азирафаїл тихо.
― Але ти прийшла до мене, а я маю тільки це, ― хмикнула Кроулі. ― І не затискайся так, ніби ти в борделі.
Азирафаїл важко зітхнула і спробувала влаштуватися зручніше на м’якому матраці. Виходило так собі, особливо в передчутті чогось нового та незвичайного. Кроулі сіла на ліжко за її спиною і наказала подивитися у дзеркало.
― Скажи мені, ангеле, кого ти бачиш там?
― Ем… Себе? ― невпевнено пробурмотіла Азирафаїл. Кроулі у дзеркалі закотила очі.
― Докладніше, ангел. Я хочу опис, щоб ти сама помітила свої сильні сторони!
― Начебто вони в мене є, ― пробурчала Азирафаїл собі під ніс, але помітивши, як на неї після цього подивилися, важко зітхнула і ще раз подивилася на себе. Якщо так подумати… ― Мабуть, очі…
― Непогано для початку, ― зітхнула Кроулі. ― Щось ще?
― Ні… Я бачу дівчину, якій давно час скинути пару кіло, ― невдоволено продовжила Азирафаїл. Їй не подобалося власне відображення: щікасте з надто широкими стегнами і складкою на животі, яку було добре видно, якщо вона не випрямляла спину. Ось де всі її млинці відкладалися. Треба було погодитися бігати з Гавриїлом вранці, а не ходити сусідами.
― А я бачу дівчину, чию красу можна порівняти хіба що з грецькими богами, ― дихання Кроулі зігріло вушну раковину Азирафаїл, і та здригнулася від несподіванки. ― Відкинь безглузді забобони про те, що дівчина не повинна мати живота. Це безглуздо. Жирок захищає твої внутрішні органи. До того ж у тебе його не так багато, точно не більше, ніж у Афродіти. Сучасні дієти хіба що допоможуть тобі заробити гастрит, але не більше.
Азирафаїл не було чого відповісти на це. Поки Кроулі говорила, вона огладжувала долонями її плечі й боки, але рано чи пізно долоня Кроулі раптово опинилася на грудях і трохи стиснула її крізь тонку тканину блузки. Азирафаїл зойкнула від несподіванки.
― У тебе такі гарні груди, янголе, а ти її так старанно ховаєш, ― Кроулі відпустила її і, обнявши рукою, розстебнула верхній гудзик блузки. ― Ось так то краще. Груди в тебе теж, як у богині.
― Дурниці, ― тихо пробурмотіла Азирафаїл. Її рука сіпнулася, щоб прикрити шию, але зупинилася на півдорозі.
― Це ти кажеш дурниці, нав’язані тобі телевізійною рекламою, янголе, ― прошепотіла Кроулі, і її губи легко торкнулися вушної раковини. ― Ти ідеальна така, яка є.
Азирафаїл нічого не відповіла і лише щільніше звела ноги, згадуючи, чим скінчилася попередня демонстрація Кроулі. Але цього разу ту явно не цікавило те, що під спідницею. Кроулі розстебнула ще два гудзики, щоб відкритися вид на груди Азирафаїл. Блузка тепер прикривала її лише трохи вище сосків. Сповзаючи з плеча, вона вже не ховала бретельку бежевого ліфчика.
― А ще ось це тобі зовсім не потрібно, ― Азирафаїл побачила усмішку Кроулі у дзеркалі всього за мить до того, як вона стягнула з її волосся гумку і те розсипалося неохайними кучерями по плечах.
― Це було не обов’язково, ― пробурмотіла Азирафаїл, відчуваючи, як до щок підходить рум’янець. Все, що відбувалося, було очікувано, але разом з тим вона на нього не розраховувала, коли тиснула на дзвінок двері Кроулі. Не розраховувала, але потай сподівалася.
― У тебе дивовижне волосся, янголе, ― тихо пробурмотіла Кроулі, проводячи по ньому пальцями. ― М’яке, як у дитини. В’ються так смішно… Не розумію, чому ти стягуєш їх у цей дурний пучок. Вони чудові. І твоя шкіра… ― Азирафаїл відчула дотик гарячих губ на шиї. ― Вона ж як молоко, як мармур. Будь-яка сорочка на її тлі буде сірою. Ти як антична мармурова статуя, тільки жива. І чудова.
― Кроулі… ― видихнула Азирафаїл, відчуваючи, як чужа долоня накрила її власну, а друга повернулася на груди і тепер погладжувала її крізь одяг.
― Твої груди, янголе, найпрекрасніші, які я коли-небудь бачила, ― продовжувала Кроулі. Вона підхопила долоню Азирафаїл і поклала її на другі груди. ― Спробуй. Вона така м’яка, наче подушка. Тепла м’яка подушка.
Азирафаїл нервово проковтнула і інстинктивно стиснула пальці. Вона ніколи не думала про свої груди як про щось гарне. Скоріше досадувала, що розмір завеликий і складно підібрати білизну. Але після слів Кроулі вона замислилась. Чи справді її груди красиві? Якщо згадати, вона ловила на собі зацікавлені погляди, які не завжди були спрямовані на обличчя.
Занурившись у свої думки, вона й не помітила, як Кроулі розстебнула решту ґудзиків і тепер уже масажувала її груди, нахабно залізши в чашку ліфчика.
― Тобі б пішло мереживо, янголе. Такого кремового кольору… Або блакитного. Блакитний був би ідеальним.
Схаменувшись, Азирафаїл спробувала відсторонитися від рук Кроулі: знову майнула думка, що вона дозволяє цій нахабній сусідці занадто багато. Але Кроулі притулилася до неї зі спини, і відсторонюватися не було куди.
― Не сіпайся, янголе, ― пробурмотіла та їй у саме вухо. ― Тобі ж подобається. І мені подобається.
― Це не правильно…
― Природне не може бути неправильним.
Азирафаїл відчула поцілунок на потилиці. А потім її погляд впав на потворну складку на животі, що утворилася на краю спідниці і ніби стає ще потворнішою у відображенні дзеркала. Рука сама тупнула туди, щоб прикритися.
― Навіть не думай, янголе, сором’язливих дівчат люблять тільки збоченці, ― пирхнула Кроулі і ковзнула рукою до застібки. Блискавка легко з’їхала донизу, припиняючи перетискати живіт і дозволяючи нормально вдихнути. ― Ось так набагато краще. Ти прекрасна така, яка є. Привстань.
Варто їй підвестися на ноги, як спідниця ковзнула на підлогу, і Азирафаїл залишилася стояти перед величезним дзеркалом в одній білизні. Кроулі безсовісно чіпала її за боки, груди, стегна. Вузькі долоні з довгими пальцями гріли шкіру та розпалювали уяву. Попередній і єдиний партнер Азирафаїл ніколи не приділяв їй стільки уваги, ніби ігноруючи все, крім її вагіни.
― Подобається? ― запитала Кроулі в самісіньке вухо. Азирафаїл навіть не вимагалося подавати голос, та й так чудово знала відповідь на своє запитання. ― Дивись, ― клацнула застібка ліфчика, і він теж опинився на підлозі, більше не приховуючи впевнений четвертий розмір, який одразу обвис без кісточок. Азирафаїл закусила губу, варто було Кроулі торкнутися її сосків. ― Скажи мені, анголе, який чоловік відмовиться від того, щоб доторкнутися до такого пишного погруддя? Щоб поцілувати його, щоб торкнутися сосків? Не ховай погляд, чоловік люблять, коли ти дивишся їм у вічі, ― Кроулі пройшлася пальцями по соску, трохи стиснула його, але в міру обережно, не до болю. Азирафаїл здавлено видихнула. Як тільки цій жінці вдавалося її розпалити одними словами та дотиками? ― Іди сюди, ― покликала Кроулі і легенько потягла Азирафаїл на себе, змушуючи повернутися на ліжко. І як тільки вона знову опустилася на матрац, Кроулі ковзнула долонею з живота під тканину трусиків. ― Та ти вже готова до наступного уроку, ― посміхнулася вона, проводячи пальцями по статевих губах. Азирафаїл рвано видихнула і розвела ноги ширше. Страх відступив, вона була абсолютно впевнена, що з Кроулі їй буде добре, і та не зробить боляче. Проте Кроулі не поспішала.
― Думаєш, що я все робитиму за тебе? ― з посмішкою спитала вона, виймаючи руку і перехоплюючи нею зап’ясток Азирафаїл. ― Давай сама.
― Що? ― здивовано і майже налякано запитала Азирафаїл. Але Кроулі не стала відповідати словами, їй було досить просто покласти її долоню на трусики, що починали просякати вологою. ― Я не можу… ― прошепотіла Азирафаїл різко сівшим голосом. Маструбація здавалася їй чимось ганебним. Вульгарним, огидним, неправильним. А тим більше маструбація при комусь.
― Чому? ― Кроулі спокійно нахилилася поруч і зазирнула їй у вічі, цього разу не через відображення в дзеркалі. ― Думаєш, що від того, що це зробиш ти сама, а не я щось зміниться?
― Ні, але… ― Азирафаїл прикусила губу. У її відображення брови з’їхалися до перенісся, утворюючи жалібний будиночок. ― Це не правильно.
― А якщо ми зробимо це разом, буде правильніше? ― з посмішкою запитала Кроулі. Вона знущалася зовсім трохи і від її слів майже не прикро. Але компроміс Азирафаїл влаштовував, і вона коротко і швидко кивнула. Поверх її долоні відразу лягла вузька долоня і потягла її руку під трусики.
Торкатися себе там під час прийому душа було… дивно. Звичайно, Азирафаїл чудово знала свою анатомію, але не в контексті отримання задоволення. А ось Кроулі, мабуть, за вчора встигла щось помітити, тому що впевнено ковзала її пальцями, вже вологими, за контуром статевих губ, дражнила її нею ж. Відчуття були новими, гострими, що змушують дихання збитися, а саму Азирафаїл зовсім забути про те, чим саме вона займається. Цікавість дослідника взяла гору, і вона разом із Кроулі торкалась, торкалась, торкалась, кусала губи від задоволення і продовжувала торкатися себе.
― Хочеш, знайдемо твою точку G? ― голосом змії-спокусниці спитала Кроулі. ― Ти ж сама маєш знати, де вона знаходиться.
Так далеко вони ще не заходили, але Азирафаїл кивнула, не замислюючись. Їй уже не потрібна була рука Кроулі, щоб підштовхувати до нових відчуттів, вона сама потяглася до місця, що так хотілося дослідити.
Усередині було тепло, навіть спекотно. Палець увійшов легко і не завдаючи незручностей, швидше навпаки. У голові Азирафаїл вперше ковзнула думка про те, що вона б не відмовилася від нормального чоловічого члена в даний момент. Пальці Кроулі проникли в неї слідом, холодніші, але несучи додаткову змазку. Вони м’яко розпираюли стінки піхви і виривали тихий здавлений стогін з вуст Азирафаїл.
― Вона десь тут, сантиметрів п’ять, ― тихо пробурмотіла Кроулі, занурюючи пальці глибше і згинаючи їх, ковзаючи по стінці піхви. Азирафаїл рвучко облизнула губи, а наступного моменту нестримно застогнала. Відчуття були не гіршими, ніж від стимуляції клітора. Якби їх об’єднати…
Азирафаїл обережно торкнулася великим пальцем статевих губ і ковзнула вище. Кроулі тим часом масажувала ту саму загадкову точку всередині неї, від якої по тілу розходилися хвилі збудження та задоволення. Прості дотики змушували Азирафаїл прогнути спину і ширше розвести стегна, дозволяючи творити з собою такі непристойності, про які нікому й не розповіси. Але зараз було так добре, що слова були непотрібні. Тільки рухи пальців, ковзання фаланг десь усередині, дотик зовні, долоня, груди, що стискають, і поцілунки на шиї, гарячі, майже обпікаючі.
Азирафаїл померла і воскресла, сидячи на матраці і мало не впавши на Кроулі в момент оргазму. Інакше назвати ці відчуття не можна було. У рази яскравіше, ніж минулого разу, бо тепер вона сама була причетна до цієї брудної, але такої приємної події.
Стегна ще злегка тремтіли, коли вона почала усвідомлювати себе заново. І перше, що вона зробила, ― подивилася в дзеркало на себе, таку вульгарну, відкриту, голу і неймовірно спокусливу. Ніби в голові спрацював перемикач, відключаючи стару Азирафаїл і приводячи на її місце нову, ту, яка вважала картину, що відкрилася, досить гарною, щоб Чарлі спокусився.
― Мені здається, тобі варто дати домашнє завдання, ― посміхнулася Кроулі, показуючись через її плече. ― Повториш одна, вдома, представляючи того чоловіка, заради якого прийшла сюди.
― А чи не забагато для одного дня? ― тихо спитала Азирафаїл. Коли вона прийде додому, то насамперед змінить білизну, прийме душ, усвідомить все, що сталося… Зараз їй здавалося, що вона просто не витримає повтору, вибухне зсередини.
― Не кажи нісенітниці, жінка в середньому може відчувати оргазм разів зо п’ять, ― відповіла Кроулі з хитрою усмішкою. ― Можу довести прямо зараз.
― Я вірю, ― одразу ж поспішно пробурмотіла Азирафаїл і кинула збентежений погляд через плече на свою «вчительку». ― Дякую вам, міс Кроулі.
― Було б за що.