як капітани один одного шукали

Ед уважно розглядає принесені Іззі речі.

Ед не знає, що йому варто робити. Всю ніч він провів, зачитуючи Стідів щоденник до дірок. Йому не варто було цього робити. Всі носовички з кашеміру, які той залишив — як і багато що, насправді — на пам’ять, вже вологі й брудні, і зараз доводиться використовувати рукави халата.

Мабуть, Стід очікував дуже багатьох змін в поведінці Едварда. Він вірив, що той на нього гнівається й точно буде поводитися схоже до Мері, коли той безпардонно повернувся додому, чи й того гірше.

— Заходь, мандрівниче! — чує Стід крик за завісою з мушель.

— Що це? — питає Швед, дивлячись на Роуча, який вперто ховає за фартухом щось незрозуміле. 

— Нічого важливого для тебе, — каже кухар й різко відбігає на інший край острівця.

— Що ж, нам таки варто розібратись із правилами поводження на цьому клятому острові, поки немає капітана, — каже Ві Джон, обіймаючи наляканого «сокирою» Шведа. 

— Тобто ти, бляха, кажеш, — робить ковток синьої рідини, — що кинув ідеального хлопця заради жінки, яка тебе зрадила, записала в мерці та хотіла вбити? 

Іззі не знає, чому йому настільки цікавий цей ринок. Лише зійшовши з човна, він чи не відразу тягнеться до цих прилавків із безліччю дрібничок. Спершу, він розглядав музичні інструменти. За життя він тримав всього гітару, та й то — ламаючи її.

— Тобто причина в цитрусових? — зі зневірою запитує Джим, сидячи поруч із Люціусом на дивані сумнівної чистоти. Той, ледь знаходячись при свідомості, хилиться в різні боки, поки не падає на Джимового капелюха. — А не в розумовій відсталості?

— Як ти взагалі так впав? — розгнівано запитує Лариса, витягуючи пінцетом осколки з ніг Еда. Їх настільки багато, що, здається, деякі точно залишаться в його тілі назавжди.

Щойно сіро-буро-малинова рідина торкається ноги Еда, він впивається зубами в руку Стіда. Біль пронизує всю ногу, розносячись із пульсацією прямісінько до печінки, яку він далеко не одноразово підставляв під удар у бою.

— Нащо тобі воно? — кричить Олу, спостерігаючи за тим, як Чорний Піт вперто лізе на верхівку пальми. 

— Бляха, — лається Ед, випиваючи чарку вина за один ковток. — Це було… не так боляче, як я очікував. 

— Ти ледь не відгриз мені руку! — кричить Стід, поки Лариса замотує його рану бинтами. 

Стід підтримує Еда за плече, поки вони йдуть в напрямку човнів. Тіч ледве крокує, не в змозі навіть зігнути колін. Схоже, скло пошкодило його сухожилля, адже будь-які намагання порухати кінцівками приносять лише розчарування та пекучий біль. 

Примітка: Вороняче гніздо — спостережний пост на щоглі судна у вигляді прикріпленої до неї на певній висоті бочки, у якій знаходиться спостерігач.

— Стіде, — стогне Ед, коли руки джентльмена торкаються його шкіри. Боннет обережно проводить пальцями по його шрамах, опускаючись все нижче талією. Він легко стискає його стегно, й Ед миттю скрикує, задерши голову назад.

Джим безрезультатно ходить ринком в пошуках їжі для Люціуса. Зазвичай, торговці продають лише цитрусові, адже для мореплавців вони в пріоритеті.

Іззі після недовгих вагань все ж вирішує повернутись з човна на ринок. Хай йому неприємно це визнавати, але це місце приносить йому багато нових вражень. На човні та будь-яких піратських точках все одноманітне, нудне. А цей портовий базар є дійсно чимсь особливим. 

— Господи… — полегшено зітхає Стід, відкинувшись на траву спиною. — Це було прекрасно. 

— Згоден, — шепоче Ед, лігши на Стідові груди. — Якщо чесно, я б радо вже спав, — хихикає, зручніше вмостившись на пухкому тілі. 

Примітка: Безсмертник — народна назва сухоцвіту. Переважно росте в помірному та субтропічному кліматі і дуже файно горить.
Прилипка — власний неологізм слова «присоска». Ґуґл пропонує «ссальце», «сисальце» та «присисальце», тому пішов він.

— Це жахлива ідея. 

— Це файна ідея. 

— Та ні, просто жахлива. 

— Замовкніть, — скрикує Люціус, зупиняючи суперечку. Він різко хапається за живіт, розуміючи, що заговорити було поганою ідеєю. 

Примітка: Потрапити у чортові зуби — потрапити в небезпеку.
Наче чорт сім кіп гороху змолотив — страшне обличчя чи його частина.

і так, автор не має фантазії на цю тему

Після оглядин залишку базару, Стід та Едвард вирішили пройтись до хатинки, в якій оселилась команда минулої ночі.